«А вже весна…»

Комунальний заклад Сумської обласної ради Роменська ЗОШ-інтернат 1-Ш ст. для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування імені О. А. Деревської

Відкритий виховний захід

» А вже весна…»

Провела:

Лісненко Т. С..

Мета: Ознайомити дітей більш детально з признаками весни. Навчитися розрізняти весняні перші квіти. Ознайомитися з роздумами про природу. Навчитися бути впевненим в собі і завжди відстоювати свою думку про природу.

Навчитися захищати безпорадне деревце і зім’яту травичку. Прививати любов до природи його багатства і безмежної краси нашого краю.

Хлопчик: Ой, виходьте, дівчатка,

Тай в сей вечір на вулицю.

Весну — красну стрічати

Весну — красну вітати.

Дівчинка: Будемо весну стрічати

Та віночки сплітати.

А віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

Хлопчик: Добрий день людям,

З весною будьте здорові,

А з літом багаті,

До гурту прилетіть

.

Дівчинка: Ставайте, ставайте.

Тільки пісню заспівайте!

Пісня «Ой минула вже зима!» — виконують всі.

Бджілка: Ой, скільки тут нектару, полечу розкажу про цю галявину своїм сестричкам, покажу їм сюди дорогу.

Дятлик: Ти хто?

Бджілка: Я, бджілка, а ти хто?

Дятлик: Я…я той, що весь час стукає.

Бджілка: Ти годинник?

Дятлик: Ні, я той, що носить червону шапочку.

Бджілка: Тоді ти півник.

Дятлик: Ні, я той що чистить ліс від шкідників.

Бджілка: Не гнівайся, я вже здогадалась. Ти пилосос.

Дятлик: Ні, ні!

Бджілка: Ні так ні! Ти забув, як тебе звати?

Дятлик: Так, я від великого горя забув своє ім»я.

Бджілка: А яке в тебе горе?

Дятлик: В нашому лісі трапилася біда.

Бджілка: Яка?

Дятлик: А ти, що не помітила, яка тиша стоїть у лісі?

Бджілка: І справді. А куди зникли всі звірі. Чому не чути пташок?

Дятлик: Не почуємо ми вже пташок.

Бджілка: Чому?

Дятлик: Тому, що господар лісу, Михайло Потапович, видав новий наказ. Він вирішив, що від співу пташок та метушні звірят користі мало, всі повинні займатися ділом.

Бджілка: Яким?

Дятлик: Ой боюсь казати це слово, таке страшне.

Бджілка: Ну, кажи вже.

Дятлик : Біз — не — сом.

Бджілка: Ой, і справді страшне слово. А що воно означає?

Дятлик: Це коли ведмідь крім своєї шуби хоче мати лисячу, заячу. І бздити лісом на лісовій машині. От щоб це мати, треба займатися бізнесом. А ти пам»ятаєш, Бджілко, ту галявину, де цвіли ромашки, і видзвонювали дзвіночки, виспівував соловейко?

Бджілка: Я дуже любила, цю галявину.

Дятлик: А тепер на цій галявині влаштували лісовий ярмарок.

Бджілка: а що там продають?

Дятлик : Хто що може. Білка хвоста свого продала, а Їжачок його купив. Ти уявляєш Їжачка з більчиним хвостом?

Бджілка: Ні, не уявляю. Що тепер буде? Ходімо на галявину.

Бджілка: Ой, яка красуня!

Дятел: Ти хто?

Дівчинка: Я Веснянка,

В ліс до Вас прийшла,

Тепло і сонце принесла,

Та у лісі пусто й тихо,

Чи не скоїлось тут лихо?

Де лисички рудохвості?

Чом не кличуть мене в гості?

Де зайці, де білочки?

Де сіренькі їжачки?

Чом не чути солов’їв,

Серед цих густих гаїв?

Бджілка: Справді біда в нас трапилась, Весняночко. Всі звірі покинули свої лісові справи і займаються бізнесом.

Дятлик: Ходімо з нами на лісову галявину і ти все зрозумієш.

На сцену вибігають діти одягнені звірятами, співають пісню «Тень, тень»!

Лисичка: Продається пишний хвостик

Модницям на диво,

Продається гарний хвостик,

Купуйте сміливо.

Зайчик: Продається біла шубка —

Легка, як пушинка.

Тепла, як у хаті грубка,

Гарна, як сніжинка!

Їжачок: Ми маленькі їжачки

Продаємо голочки,

Продаємо ось голочки —

А купуємо піджачки.

Соловейко: Я маленький соловейко,

Живу на узліссі.

Голос мій без мікрофона

Чути всім у лісі.

Та не хочу вже співати,

Хочу голос свій продати,

А куплю магнітофона,

Підключу до мікрофона,

Хай співає на весь ліс.

Білочка: Я руда, пухнаста Білочка.

Маю хатку на сосні.

Я гриби сушу на гілочці.

Не страшна зима мені,

Продаю горішки і сушені гриби!

Гриб: Я білий гриб, я боровик,

До шапочка своєї звик,

Та хочу я її продати —

На модну шапку поміняти!

Кошеня: Я, сіреньке кошенятко,

Буду лиш сметанку пить.

Я прудке вже кошенятко —

Лиш тепер самі ловіть,

Продаю мишоловки!

Черепаха: Я болотна черепаха,

Називають всі невдаха,

Досить вже мене жаліти,

Хочу я розбагатіти!

Ключик золотий продам і тоді,

На заздрість вам

Буду жити я в столиці!

Бджілка: Стійте, озирніться, навколо. Подивіться, що ви зробили з нашою галявиною!

Веснянка: Ніжні квіти густі трави,

Ліс наш прикрашали,

Ви ж красу і гордість нашу

За мить затоптали.

Бджілка: Що з вами сталося? Чому ви покинули свої лісові клопоти? Адже всі ми діти матінки-природи, отже кожен повинен робити те, що наказала природа, а не ведмідь:

Соловейко своїм співом —

Сповіщатиме про весну,

Дятел лікуватиме в лісі

Від хвороб дуби, сосну.

Веснянка: Ліс для нас усім багатий

Все, що в ньому є — твоє,

Тож навіщо продавати

Найдорожче, що в нас є?!

Соловейко: Зрозумів я, любі друзі,

Без пісень моїх — біда.

Голос мій у лісі, в лузі —

Як до квіточки вода.

Їжачки: Ми не будем продавати,

Гострих голочок своїх

Будемо гриби збирати

Вистачить на всіх.

Білочка : Повернуся в ліс сосновий,

Грибів, ягід насушу,

І в холодний день зимовий,

Вас у гості запрошу.

Бджілка: Як добре, що всі ми повернулись у наш ліс, і знову защебече соловейко, і співатиме свої пісні Весна. А Михайлові Потаповичу ми скажемо ось, що:

Всі ми: звірі і звірята

І пташки і пташенята —

Діти рідної землі

І дорослі і малі.

Тож давайте пам’ятати:

Дуже легко все продати,

Та нелегко повернути

Все, що втрачене, забути.

Хлопчик: От і добре, що все повернулось на свої місця. Тож давайте веселитись, співати. Хто хоче розпочати святковий лісовий концерт?

Пісня:

Гей, Україно, ненька прекрасна,

Будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне 2р.

Хай будуть діти щасливі.

Будемо жити Землю любити,

Як з давнини повелося.

Щоб наша доля нас не цуралась

Щоб краще в світі жилося.

Пролісок: Я перша квіточка весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни,

І знов родився на світ.

Зелені рученьки мов листочками зовуть.

Я полюбив ліси й гаї,

Живу я здавна тут.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце й тінь.

Я вірю: люблять всі мене,

Коли я розцвіту.

Пісня «Повертайся ластівко» — виконують всі.

1. Повертайся ластівко,

До двора, до двора,

За весною скучили,

Дітвора, дітвора.

Скоро вже поверніться

Журавлі, журавлі,

Скоро підемо босими

По землі, по землі.

2. Тільки ти весняночко,

Тільки ти весняночко,

Не барись, не барись,

І своєю піснею

Озовись, озовись,

Не барися ластівко,

Прилітай, прилітай,

У чудесний сонячний

Рідний край, рідний край.

Вірш «Перекинута шпаківня»

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори,

Що шпаківню вітер чорногривий

Перекинув денцем догори.

Борсаються бідні пташенята,

Як його зарадити біді?

Кліпають із пітьми оченятами

— Випадемо, татку, що тоді?

Ще якби їм день чи півторадні

Ще якби їм днів хоча б із п»ять!

Бо вони ще зовсім безпорадні —

Падаючи ще не полетять.

Як же, хлопці, хату ви прибили,

Що її порушили вітри!

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори.

Хлопчик: А вже весна, а вже красна,

Із стріх водиця капле,

Уже нашим паруб»ятам.

Мандрівочка пахне.

Пісня «Весняночка»

1. А вже красне сонечко

Припекло, припекло,

Ясно щире золото,

Розлило, розлило.

2. На вулиці струмені

Воркотять, воркотять,

Журавлі курликають

Та летять, та летять.

3. Зацвіли проліски

У ліску, у ліску,

Швидко буде земленька

Вся в ліску, вся в ліску.

4. Ой сонечку — батечку

Догоди, догоди,

А ти земле — матінко

Уроди, уроди.

Дівчинка: Прилетіли шпаки, дорогі співаки,

Прилетіли весну зустрічати,

У шпаківнях нових,

Скоро будуть у них,

Жовтороті малі шпаченята.

Прилетіли шпаки,

Дорогі співаки,

Поселилися в теплих квартирках,

Скрізь лунають пісні,

То співці голосні,

За шпаківні нам дякують щиро.

Весна: Щиро вітаємо з святом весни,

Бажаємо чистих світанків,

Сонячних ранків,

Щастя без ліку,

І довгого віку.

Хай Божа Мати — вас береже,

А Бог — всемогутній здоров’я дає.