Аналіз байки «Вовк на псарні»
Іван Андрійович Крилов видатний російський письменник-байкар. У своїх добутках він бичував брехунів і мерзотників, кріпосників і властолюбців. Жанр байки їм обраний невипадково. Іти в бій з відкритим забралом було неможливо, занадто нерівне були сили, тому й вибирає Крилов алегоричну форму оповідання езопова мова. Твір Івана Андрійовича цікаві тематикою, ідеєю й образним, Дивно дохідливою мовою. У своїх байках Крилов обговорює й вирішує загальнолюдські питання або конкретні події, як, наприклад, у добутку Вовк на псарні Байка написана на події 1812 року, коли Наполеон увійшов у Москву й став шукати шляхів висновку миру з Росією.
Але росіяни відмовилися: ні про який договір не могло бути й мовлення, поки ворог залишався на російській землі, у її серце Москві. В алегоричній формі, з достатньою часткою сатири Крилов описує ситуацію, у яку потрапив ворог: Вовк уночі, думаючи залізти вовчарню. Потрапив на псарню Піднявся раптом весь псарний двір Почуя сірого так близько забіяку Пси залилися в хлівах і рвуться Геть на бійку; Псарі кричать: ахти, хлопці, злодій!
И вмить ворота на запор; У хвилину псарня стала пеклом Як цей опис нагадує картину, створену Лермонтовим у вірші Бородіно. Наполеонові не вдалося переможно й легко прошагать по Росії, як це було зроблено їм у багатьох європейських державах і їхніх столицях. Росіяни змогли захиститися й зберегти боєздатну армію. Ключів від Москви він так і не дочекався, не вийшло того тріумфу, на який розраховував полководець. Крилов дуже добре передає ту ситуацію, у якій виявився Наполеон, зайнявши порожню Москву: Мій вовк сидить, пригорнувшись у кут задом Зубами клацаючи й ощетиня вовна, Очами, здається, хотів би всіх він з’їсти; Але, бачачи те, що отут не перед чередою И що приходить нарешті Йому расчесться за овець, Пустився мій хитрун впереговори. В образі сивого ловчего Крилов виводить мудрого й досвідченого головнокомандуючого Кутузова, що категоричний і непохитний Ти сірий, а я, приятель, сивий, И вовчу вашу я давно натуру знаю; А тому звичай мій З вовками інакше не робити світовий, Як знявши шкіру з них геть.
И відразу випустив на Вовка гончих стаю Оптимістично й переможно звучить заключна фраза байки, Крилов нітрохи не сумнівається в перемозі російської зброї Завдяки щедрому таланту й багатосторонності творчості, Крилов став популярний ще при житті, зараз же його слава всемирна й буде розцвітати доти, поки звучить багата мова російського народу
Аналіз байки «Вовк на псарні»