Аналіз вірша Слуцкого «Коня в океані»
У творчості Бориса Абрамовича Слуцкого відбилася не тільки його власна біографія, через його серце пройшла біографія країни, у якій він жив. Тому його поезія — своєрідний ліричний щоденник, що увібрав у себе історію людської долі на історичному шляху країни:
Навіть якщо я вірші складаю, Однаково — завжди між рядків — Я історію викладаю, Тільки самий останній сік
У віршах Борис Слуцкий действителъяо викладав історію своєї країни, але робив це не як історик, а як поет. Він брав участь у Великій Вітчизняній війні, прошагал до перемоги пів^-європи. Маючи виняткову доброту й чесністю, зірким уважним поглядом і чуйною душею поета, він і в післявоєнні роки не міг залишити без уваги жодне зі значних хвилюючих подій. Його поезія озивалася гострим докором на будь-яку несправедливість і жорстокість, навмисне або випадкове зло У вірші «Коня в океані» описане подія, що дійсно мало місце під час війни. Корабель із гордою назвою «Глорія», що означає «Слава», перевозив коней, намагаючись перебороти океан:
У трюмі, добрими мотаючи мордами, тища коней тупцював день і ніч Тища коней! Підків чотири тищи!
Але коли корабель перебував ще дуже далеко від землі, «міна кораблю пробила днище». Для людей були човни й шлюпки, а для коней — нічого, «коня поплили просто так»: Що ж їм було робити, якщо немає місць на човнах і плотах? Поет називає коней, що пливуть у синім морі, рудим і гнідим островами. Коня спочатку були впевнені у своїх силах, адже вони вміють плавати:
Коня вміють плавати, але — не добре. Недалеко. И спершу здавалося — плавати просто, океан здавався имрекой.
Але тварини не розрахували своїх сил, океан виявився величезним і безбережним: «не видно в ріки тієї краю», і коня поступово втрачають сили, не бажаючи виявитися на дні океану, почуваючи свою загибель, вони заіржали, «заперечуючи тим, хто в океані їх палив, а може бути, кличучи на допомогу людей. Поет три рази повторює його в «заіржали»-, підкреслюючи бажання коней жити, і разом із читачами почуває в серце біль:
От і все. А все-таки, мені жаль ах рудих, що не побачила землі
Важка, сумна картина! Любов до життя — і дно океану. Про коней ніхто не подумав, доля до них жорстока й несправедлива.
Я думаю, мовлення у вірші йде не тільки про коней, але й про людей, які намагаються й не можуть знайти себе в безмежному океані життя. Здавалося б, вони знають, як це зробити, думають, що в них вистачить на це сил, але не враховують можливих перешкод, і ніхто їм не приходить на допомогу
Аналіз вірша Слуцкого «Коня в океані»