Аналіз вірша В. В. Маяковського «Незвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі» Маяковський В. В
Аналіз вірша В. В. Маяковського «Незвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі»
Вірш В. В. Маяковського «Надзвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі» написано в 1920році. Перемога революції підняла мільйони людей до активного історичного життя. Доля батьківщини склала основу добутків російських поетів того часу. Владимир Володимирович відразу прийняв революцію й відкрив своєю творчістю нову епоху — революційної світової поезії. У передреволюційного Маяковського, як і в інших футуристів, було перебільшення особистості поета й багато бравади; у його віршах звучали трагічні ноти. У післяреволюційних віршах поета відчувається бойовий, закличний, мажорний початок. З особою силою воно виражено у вірші «Незвичайна пригода…». Маяковського завжди хвилювала роль поета в суспільному житті, виховне значення поезії. Це — тема даного вірша. Головний ліричний — поет-трудівник, що багато працює й утомлюється. Його дратує, здавалося б, дозвільне життя сонця й він запрошує світило на бесіду, на чай. Сюжет вірша — фантастична подія, зустріч і розмова поета із сонцем. Обоє трудівника швидко знаходять загальну мову й доходять висновку, що обоє будуть добре робити свою справу: світило лити сонячне світло, а поет — своє світло, віршами
Маяковський узвичаїв вільний разноударний тонічний вірш, сложносоставную риму, звільнив синтаксис канонів «правильної» мови, додав йому нервовий, мускулистий ритм. У вірші багато вигуків, що надає йому емоційний характер. У вірші вжиті метафори: котилося літо, жара плила, корою дахів, промені-кроки, двостволка сонець; епітет: червоний; гіпербола: у сто сорок сонець захід палав; уособлення: сонце в образі людини; образні вислови: ніяких цвяхів, відсапавшись, днів дінці; слова, створені поетом: взорим, вспоем, солница.
Маяковський уважається родоначальником політичної лірики, що разрушили стіну умовності між поезією й життям. Будь-яка тема, на якій зупинявся його погляд, перетворювалася в ліричну тему поета. Заключні рядки вірша «Надзвичайна пригода…» можуть бути епіграфом до всієї творчості В. В. Маяковського
Я вважаю цей вірш особливим через фантастичний сюжет, емоційності й установки: «світити — і ніяких цвяхів!»
Аналіз вірша В. В. Маяковського «Незвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі» Маяковський В. В