Артеев А. Пригоди Робинзона Крузо

В 1719 році Дефо видав роман з довгою назвою «Життя, незвичайні й дивні пригоди Робинзона Крузо, моряка з Йорка, що прожило двадцять вісім років у повній самітності на незаселеному острові в берегів Америки, біля устя великої ріки Оріноко, куди він був викинутий аварією корабля, під час якого весь екіпаж корабля, крім нього, вигин, з викладом його несподіваного звільнення піратами. Написано їм самим». Взагалі ж, плідний автор Робинзона написав більше трьохсот різних добутків, а Робинзон Крузо в Дефо є героєм не одного роману, а цілого літературного «серіалу». Успіх першої книги підштовхнув письменника до думки випустити її продовження.

Незабаром вийшла друга частина роману «Подальші пригоди Робинзона Крузо». Робинзон у черговий раз відправляється в скитания: відвідує свій улюблений острів, робить кругосвітню подорож, наприкінці якого виявляється в далекій і загадковій Росії й… у Комі краї «Джерело: Література Освіти) у прилавка, друкарня не справлялася із замовленнями. І це при тім, що книга була дуже дорогою, і коштувала, як повний костюм джентльмена. Довелося терміново готовити ще кілька видань. А в момент найвищого успіху книги заповзятливий Дефо прийнявся за другу частину. Уже через кілька тижнів продовження за назвою «Подальші пригоди Робинзона Крузо, що становлять другу й останню частину його життя, і захоплюючий виклад його подорожей по трьох частинах світла, написані їм самим» («Farther Adve) було вже готове. Продовження роману розділило успіх першої частини й було прочитано з таким же інтересом. У дійсність доконаних Робинзоном подорожей повірили зовсім так само, як і в реальність його існування. Щоденник Робинзона й опис далеких країн, які він відвідав, здалися не тільки цікавим, але й повчальним читанням. Книгу читали, стежачи по карті за маршрутом Робинзона. Проте, подорожі Крузо призначена була набагато менш завидна доля, чим оповіданню про його самотнє життя на острові. Він був усіма прочитаний і забутий.

Хоча у світовій практиці дотепер існує традиція видавати обидві частини разом. Перший повний переклад двох частин Робинзона на російську мову вийшов в 1843 році. У СРСР було академічне видання 1935 року, а наступне — тільки через 60 років, в 1996 році Іноді, щоправда, раптом у деяких виданнях Дефо з’являлися уривки про перебування Робинзона в Сибіру, але те, як він туди потрапив, залишалося зовсім неясним «Джерело: Література Освіти)»Серйозні міркування протягом життя й дивні пригоди Робинзона Крузо, що включають його бачення ангельського миру». Але це вже не художній твір, а, скоріше, есе на соціально-філософські й релігійні теми. Про цю книгу знають тільки фахівці «човник» — сибірський місіонер хідноєвропейських картах тої епохи ці території і їхні жителі називалися саме так. «Джерело: Література Освіти)»будинок Робинзона». Особливо близько сходиться Робинзон з опальним міністром князем Голіциним (Gallioze»Джерело: Література Освіти)»острівної», частини робінзонади автор взяв за основу реальний випадок &»Джерело: Література Освіти)»комерційної», англійці жваво цікавилися далекою країною, тому автор розраховував на гарний збут своєї книги.

Сам Дефо взагалі не зробив жодного тривалої подорожі й, щоб написати другу частину «Робинзона», йому довелося користуватися книжковими довідками. Письменник завжди цікавився всім, що стосується торгівлі, і прагнув докладно ознайомитися із сухопутною дорогою в Китай через Сибір. Вчасно написання роману з Росії в Китай було відправлено три посольства й біля дюжини караванів. Голландець Исбрант Идес, посланий московським урядом у Китай в 1692 році для підтвердження деяких торговельних привілеїв і встановлення більше тісного торговельного зв’язку між обома державами, був одним з перших іноземців, що докладно описали свою подорож. Його оповідання було видано англійською мовою в 1698 році й користувалися величезною популярністю як справжній щоденник мандрівника. І досить правдоподібно, що саме маршрут Исбранта подав Дефо ідею змусити Робинзона перетнути всю Азію. Адже Робинзон точно треба по шляху голландця, але у зворотному напрямку.

Тому Дефо вдалося уникнути небилиць, які ходили про Сибір у європейському суспільстві XVIII століття. Варто відзначити й той факт, що Исбрант Идес став одним з перших європейців, що написали про комі народі. Цей факт змусив побувати в Комі краї й Робинзона. «Джерело: Література Освіти)»Безстороння історія життя й діяльності Петра Олексійовича, нинішнього царя Московського». Це перше в Європі докладний життєпис Петра, написане ще при його життя «Нарешті, переправившись через Каму, що у тих місцях служить границею між Європою й Азією, ми вступили в Європу; перше місто на європейському березі Ками називається Солікамськом, — пише Робинзон у щоденнику про своє прибуття в землі Пермі Великої. — Ми думали побачити тут інший народ, інші звичаї, інший одяг, іншу релігію, інші заняття, але помилилися. Ця похмура місцевість мало чим відрізнялася від монголо-татарських областей; населення, здебільшого язичеське, стояло деяким вище американських дикунів: їхнього будинку, їхні міста повні ідолів, спосіб життя самий варварський; виключення становлять тільки міста й прилеглі селища, жителі яких є християнами або мнимими християнами грецької церкви, але релігія їх перемішана зі стількома марновірствами, що в деяких місцях ледь відрізняється від простого шаманства». У пермських лісах на караван Робинзона нападають розбійники.

Мова їх був незрозумілий навіть провідникам, що добре знали мови сибірських народів. Англієць цих розбійників теж назвав татарами, як і всіх інших. Від «татар» Робинзон і його супутники сховалися на березі припливу Вишери (Wirtska), де їм довелося в імпровізованій міцності тримати облогу. Уночі мандрівники розвели велике багаття, нав’ючили коней і верблюдів і пішли на північ. Їм удалося зникнути в російському селу Кермазинское. Відпочивши, перебралися через річку Киршу й прибутку в російське місто Озоми. «Через п’ять днів ми прибутку у Вестиму ( Усть-Вимь) на ріці Вичегді, що впадає у Двіну, і в такий спосіб щасливо наблизилися до кінця нашої сухопутної подорожі, тому що ріка Вичегда судноплавна, і нас відокремлювало тільки сім днів шляху від Архангельська, — завершує Робинзон своє коротке знайомство з Комі краєм. — З Вестими ми прибутку третього липня до Яренску, де найняли дві більших баржі для наших товарів і одну для себе, прибутку в Архангельськ, провівши в шляху один рік, п’ять місяців і три дні, включаючи восьмимесячную зупинку в Тобольську». Після Архангельська були Гамбург, Гаага й рідний Лондон. Прибуток Крузо від десятилітньої поїздки склала 3. 475 фунтів, 17 шилінгів і 3 пенси Завершується щоденник мандрівника так: «И в Лондоні тут, вирішивши не стомлювати себе більше мандрами, я готуюся в більше далекий шлях, чим описані в цій книзі, маючи за плечима 72 року життя, повної розмаїтості, і навчившись цінувати самота й щастя кінчати дні свої в спокої».