Артикуляційна гімнастика
Ми правильно вимовляємо різні звуки як ізольовано, так і в мовленнєвому потоці завдяки хорошій рухливості та диференційованій роботі органів артикуляційного апарату. Точність, сила й диференційованість цих рухів розвиваються в дитини поступово, в процесі мовлення. Відпрацювати правильність рухів органів артикуляційного апарату допомагає артикуляційна гімнастика.
Вправи для артикуляційної гімнастики потрібно підбирати, враховуючи ті рухи і положення органів артикуляційного апарату, в результаті яких утворюються звуки, що складають фонетичну систему даної мови. Найрухливишим органом є язик. Він скидається з кореня й спини, в якій розрізняють передню, середню і задню частини. Особливо необхідно виділити кінчик язика й бокові краї передньої та середньої частин язика, оскільки від їх роботи залежить якість звуків. Найбільшу ступінь рухливості має передня частина язика і його кінчик.
Кінчик язика може опускатися за нижні зуби , підійматися за верхні , притискатись до альвеол , тремтіти під тиском струменя повітря, що видихається, . Передня частина спинки язика може підніматися без участі кінчика язика до альвеол і утворювати з ними щілину , підніматися до піднебіння разом і кінчиком язика й утворювати щілину з твердим піднебінням . Тому до артикуляційної гімнастики входять вправи, в процесі яких виробляються наступні положення кінчика язика: А) опущений за нижні зуби — «Почистимо зуби»; Б) піднятий вгору — «Маляр», «Грибок», «Гармошка». Після того як кожне положення відпрацьоване, дається вправа на переключення з одного положення язика на інше — «Гойдалка». Середня частина язика найбільш обмежена в своїх рухах.
Без просування передньої або задньої частини вона може тільки підніматися до твердого піднебіння . Для відпрацювання підйому середньої частини спинки язика, виконують вправу «Кішка сердиться» : дітям пропонується посміхнутися, показати зуби, відкрити рота, кінчик язика покласти за нижні різці, вигнути спинку й провести по ній верхніми зубами. При цьому необхідно слідкувати, щоб нижні зуби не висувалися вперед. Задня частина язика може підніматися і замикатися з піднебінням або ж утворювати щілину з піднебінням .
Для відпрацювання цих рухів служать вправи «Пароплав гуде», «Жмурки». При утворенні звуків має значення й рухливість губів. Отже, при утворенні різних звуків кожний орган займає певне положення. У потоці мовлення звуки вимовляються не ізольовано, а один за одним, тому органи артикуляційного апарату повинні швидко змінювати своє положення.
Чіткої вимови звуків, слів, фраз можна досягти, якщо органи артикуляційного апарату будуть досить рухливими, а робота їх скоординованою.
Артикуляційна гімнастика