Автопортрет пушкіна 1829 року
Переді мною автопортрет Олександра Сергійовича Пушкіна, зроблений поетом у тисяча вісімсот двадцять дев’ятому року
Чіткі різкі лінії, майже шаржевая манера. Часто на полях рукописів поет малює своїх героїв, себе або близьких. Цей автопортрет з’являється в той час, коли поет просить руки Наталі Гончаровой. Йому не відмовляють, але й не дають згоди. Пушкіна відправляється в подорож, не схвалене урядом. Його шлях лежить на Кавказ, де йшла війна. У шляху Пушкін пише замітки, що послужили основою добутку «Подорож в Арзрум», тоді ж написані вірші «На пагорбах Грузії лежить нічна імла…», «Кавказ», «Обвал». Враження, отримані на Кавказі, явно відбиті в автопортреті 1829 року
Поет з’являється перед нами воїном, що їде на коні в Арзрум, адже він разом з російськими військами ввійшов туди. Є й ще одна версія — поет на коні тікає від уряду. Від розпачу він не знає, куди йому подітися. І ще, я думаю, автопортрет пов’язаний з відповіддю Гончаровой. Поет нагадує мені Дон Кихота з його шляхетністю й вірністю прекрасній дамі. Донкіхотство протягає в кожному рядку вірша «Я вас любив», що ставиться до цього періоду
Поет пізніше дістав згоду на шлюб. Звичайно, хіба така велика любов могла залишитися без відповіді, взаємності
Автопортрет пушкіна 1829 року