Бабух С. Китс Джон. Літературна енциклопедія

Бабух С.: Китс Джон. Літературна енциклопедія. «Poems», а в наступному році видав поему «ендимион». В 1820 вийшла третя й остання книга його віршів, у до-рую ввійшов уривок початої поеми «Гіперіон». К.

Завдяки отриманому утворенню пішов із середовища дрібних торговців і власників постоялих дворів, але не примкнув до іншого класу й опинився в положенні декласованого інтелігента. У політику він лише почасти примикав до групи ліберальної буржуазії, Чи очолюваної-Гентом. ДО. все своє недовге життя був глибоко індиферентний до питань політики, науки, релігії. Реакціонерам здавалося, що К. належить до лібералів і згодом стане «силою», тому творчість його піддалося різким нападкам і нищівній критиці з боку реакційної печатки. Ранню смерть поета друзі його розглядали як результат цькування з боку реакціонерів К.

Створив свою теорію мистецтва, до-раю є найбільш послідовною теорією мистецтва для мистецтва. Обгрунтовуючи й захищаючи її, він зайняв ворожу позицію не тільки стосовно політики або релігії, але й до науки, що викликало невдоволення навіть у середовищі його друзів. К. напр. скаржиться, що наука знизила до буденщини таємничу веселку, обрізала крила в ангелів, позбавила повітря таємничих мешканців підземель, гномів і т.

Д. По його теорії мистецтво повинне бути втіленням краси, а не знаряддям політики, науки або релігії. Поет не вчитель, не вождь, він не повинен брати участь у суспільній боротьбі: поет насамперед творець. Своє розуміння мистецтва він виразив короткою формулою: «Краса є істина, істина є краса; от усе, що ми знаємо й що ми повинні знати». Він гаряче переконував сучасних йому поетів відмовитися від соціальної спрямованості у творчості. Сам К.

Строго дотримувався своєї теорії, прагнучи створити «пам’ятники вічної краси», вільні від «дріб’язків злості дня», від якого-небудь відбиття громадського життя його часу. Поетична спадщина К. невелика, талант його не встиг розгорнутися, але всі, написане їм, украй оригінально. К.

— романтик, але глибоко відмінний від сучасних йому романтиків. Він не йшов у середні століття в пошуках кошмарів і жахів, не йшов в екзотику в пошуках надзвичайного.

Він скрізь шукав тільки красу й знаходив її здебільшого в древній Греції, вільним і своєрідним трактуванням класичних сюжетів викликаючи гнів і збурювання прихильників класицизму Поезія К. перейнята античним пантеїстичним натуралізмом. К. ставив своєю метою максимальний об’єктивізм у творчості, і він дійсно об’єктивний навіть у лірику. По формальних прийомах обробки класичних і середньовічних сюжетів він коштує ближче всього до письменників епохи Шекспіра Основна риса творчості К. — культ самодостатнього мистецтва. Через всі його добутки проведений принцип «мистецтво вище життя».

Перевага почуття над розумом, сполучення радості й уболівай, непротивленське примирення з дійсністю, покірність долі й шукання заспокоєння в «тихому смутку», насолоди — у стражданні робить К. найбільш раннім попередником прерафаелитов і особливо буржуазного упадочного естетизму типу Бодлера, Оскара Уайльда й ін. Він близький до наших символістів кінця XIX і початку XX вв. В епоху напруженої класової боротьби між англійською аристократією й великою буржуазією в останні роки XVIII і першої чверті XIX вв., що завершилася перемогою великої буржуазії, в епоху виступу на арену боротьби пролетаріату, що твердо заявив про своє існування як класу, на дрібну буржуазію обрушувалися удари всіх партій, що борються, сама ж брати участь у боротьбі вона не могла, тому що її інтереси не збігалися з інтересами жодного із класів, що борються. Звідси безпідставність її ідеологів (утопічний анархізм Шеллі, містичний пантеїзм і символізм Блоку й т.

П.). Ця безпідставність характерна й для К. , і він іде від незрозумілої, сумбурної для нього дійсності в мир абсолютної краси; його пошуки заспокоєння в скорботі, у стражданні й т. п.

, бажання «тихо вмерти» — результат повної безпорадності класу, неможливості для нього не тільки перемогти, але й боротися. К. у свій час був невизнаним поетом, творчість його цінували деякі, але зате він користується більшою пошаною у витончених буржуазних естетів і містиків із другої половини XIX в. Пролетаріату ж творчість К. чужо, незрозуміло, навіть вороже. «Історія західної літератури», т.

II, изд. «Мир» (містико-ідеалістична апологія творчості Китса, порівн. її ж ст. в «Віснику Європи», 1889, X-XI); Розанов М. Н., Нарис історії англійської літератури XIX в.

, ч. 1, Гіз, М., 1922; Lord Houghto»The Me», 1887; etie»Revue de deux Mo», 1867; Bridges R., A critical i»Great Writers» (повна бібліографія) С. Бабух