Блоку вірте це людина безстрашної щирості

Вірша теперішнього поета є його щоденником, відбиттям думок людини в момент створення чергового шедевра. Адже будь-який вірш справжнього поета це шедевр. Його дуже важко написати так, щоб воно не відповідало стану творця.

У свої вірші поет вкладає всю душу. І бути поетом особливий дарунок. Потрібно вміти виразити стан душі й почуття словами, а це може не кожний. Чим більше читаєш добутку поета, тим більше починаєш розуміти його як людини. На перший погляд, він не дуже многим відрізняється від інших: тієї ж думки, ті ж бажання. Тільки все це виражається не так, як у всіх, а з особливою специфічністю, бути може, більше сховано й в основному через вірші. Але людина з божим дарунком, даром, що дає йому здатність писати вірші, не може інакше.

Таким поетом, що володіє божественним дарунком, був Олександр Блок Дуже важливо те, що Блок розумів призначення своє як поета: його ціль зробити мир краще, прекрасніше. У літературу початку першого десятиліття XX століття Блок входить як співак «мрячної» любові, неземний і піднесеної. Його ліричний герой не віддається безпосередньому почуттю, а робить обряд поклоняється Їй, Прекрасній Дамі Лад поетичного мовлення в самих мрячних, зашифрованих картинах передає «нез’ясовану принадність» інтимного почуття: Я сховав особу, і проходили роки Я перебував у служенъи багато літ Крізь відточену поетику невловимих символів проривається життєва основа ліричного переживання. щиросердечний порив, Що Зненацька відкрився, ліричного героя незаперечно говорить про постійну боротьбу поета з декадентським баченням і образним мисленням, про перші перемоги в цій боротьбі: Поринав я в море конюшини, Оточений казками бджіл, Але вітер, що кличе з півночі, Моє дитяче серце знайшов Справжньої ж виразності поет досяг, коли повністю відмовився від заздалегідь заданих теоретичних установок. Радість буття уривається в його вірш «Устану я в ранок мрячне…»: Навстіж ворота важкі!

Вітром пахнуло у вікно! Пісні такі веселі Не лунали давно! Нас зачаровує гармонійність віршованого мовлення, натхненність і вишуканість почуттів у ранній ліриці Блоку. Ми входимо в новий для нас мир, де герої живуть світлою любов’ю й щирістю. Для свого часу Блок став таким же співаком інтимного почуття, яким для свого був Пушкін. Але в цей духовно стійкій, повний гармонії мир поетичної душі уривається соціально-трагічна тема. Так, у вірші «З газет» говориться про смерті жінки, що залишила сиротами дітей («Неньці добре.

Мама вмерла»). У Блоку сприйняття побудоване багато в чому на контрастах від напруженого відчуття щастя, віри в любов, до доконаних провалів на дно, в «страшний мир». А який прекрасний вірш «Незнайомка». У драматичному зіткненні з вульгарним буржуазним дачним побутом виникає романтично піднесене любовне переживання, що народжується в душі ліричного героя.

Натхненність героїні Блоку сприймається як протест проти миру п’яниць, казанків, випробуваних гостряків Драматизм ситуації тут не стільки в непримиренності виниклі в душі героя конфлікту, скільки в несумісності миру «п’яниць із очами кроликів» і жіночого вигляду, що несе в собі «древні повір’я» і зачарування «далеких берегів». Історично конфлікт може бути дозволений, поетичну несумісність перебороти неможливо. І в цьому складному духовному зіткненні у вірші виникає мотив глухому й заповітному, довіреному героєві таємниці («Глухі таємниці мені доручені, мені чиєсь сонце вручене…

«). Вірш «Про доблестях, про подвиги, про славу… » можна поставити в один ряд із шедеврами росіянці й світовій ліриці.

Інтимні переживання ліричного героя стають значно складніше: поет з дивною моральною чистотою показує стан людини, охопленого всеосяжним почуттям любові. Поетична мить, схоплена у вірші, це як би все життя: минуле й майбутнє в сьогоденні.

Тут і спогад про щастя, що промайнуло («Летіли дні, крутясь проклятим роєм…»), і безнадійність майбутнього («Уж не мріяти про ніжності, про славу…

«), і гірка скороминущість сиюминутного стану («…Мені сниться плащ твій синій, у якому ти в сиру ніч пішла… «). Протиріччя ліричного героя з улюбленої непереборно, втрата неминуча, але в конфлікті немає трагізму зречення («…Я сльози лив, але ти не снизошла…»). Вікова культура зображення людського переживання, що сходить до світлої пушкінської лірики, робить ці вірші неперевершеними по нравственно-эстетической силі Почуттям любові й жалю до ближнього виконаний вірш «На залізниці».

Тема страждань особистості, роздавленою «залізною дійсністю», навіяна поетові толстовським «Воскресінням». Трагедія самотньої, відкинутої душі, історія ображеної дівчини здобуває узагальнений соціальний зміст, перетворюючись у трагедію покоління, народу У вірші «На залізниці», співчуваючи приниженій і ображеній людині, поет затверджує свою любов Кроссии. Блок створив особливий поетичний образ Батьківщини.

Це образ красуні жінки, коханій, нареченої. Її лик світлий, вона зберігає первісну чистоту душі поета: ПРО, Русь моя!

Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях!.. И немає кінця Вона ніколи не пропаде й не сгинет, з нею «неможливе можливо», вона «веде на вічний бій», перед нею лежить довгий шлях уперед, у майбутнє. Ліричний герой почуває себе невіддільним від краси, тиші. Нехай він тільки подорожанин, що загубився на її згубних, але завжди улюблених просторах, але з Росією нічого не страшно.

Так, поезія Блоку прекрасна. Творчий геній поета, його безсонна тривога, загострена совісність, чесність перед життям забезпечили йому безсмертя. До нас дійшов його обличающий голос: Спопеляючі роки! Безумья лъ у вас, надії лъ вестьот днів війни, від днів волі Кривавий відсвіт в особах є Притягальна сила віршів Блоку перевірена часом. Вони тривожать, засмучують, радують, хвилюють, надихають, змушують відчути могутність гармонії, внесеної в мир великим і шляхетним поетом Жагучою правдою слово, що горіло, Він від полум’я серця запалив.

І народ не забуде простого, Шляхетного імені Блок