Цар Петро I у романі О. Толстого

Дія роману розвертається на неозорому географічному просторі: від Чорного моря до Архангельська, від Балтійського моря до Уралу; з Росії вано переноситься в європейські столиці й містО. Читач побуває при дварі шведського короля Карла XII і польського короля Августа, курфюрста Саксонського, турецького султана, побачить поля боїв і морські походи, військові табори й неприступні фортеці, селянську хату, що палиться почорному, раськольничий ськит, розкішний менши-ковський палац і багате купецьке подвір’я. Романний час охоплює целую епоху, обмежену, однак, рамками діяльності центрального героя — Петра I, якого письменник показує протягом 25 років. «Перше десятиліття XVIII століття виявляє собою дивну картину вибуху тварчих сил, енергії, заповзятливасті.

Тріськотить і валить старий мир. Європа, що чекала зовсім не того, у здивуванні й страху дивиться на виникаючу Росію…» — такий бачиться письменникові епоха, зображувана в «Петрові Першому». Спочатку Олексій Толстої припуськав довести оповідання про Петра до Полтавської битви, але смерть письменника припинила роботу над рукописом, і роман завершується перемогою російських військ під Нарваю. Таким чином, історична доля головного героя визначила композицію роману. У першому томі О. Н. Толстой малює дитинства й ранню молодість ПетрО. Історично це окреслюється поверненням Петра з першої закордонної подорожі й подіями стрілецького бунту.

У другому томі відтварюється перший період перетварювальної діяльності Петра, що включає в себе початок Північної війни й підстава ПетербургО.

Третя книга роману написана в останній період тварчості письменника й залишилася незавершеною. Олексій Толстої затверджував, що «третя книга — сама головна частина роману», тому що вана ставиться до найцікавішого періоду життя героя й у ній будуть здійснені всі основні завдання, які письменник ставив перед собою, приступаючи до стварення «Петра Першого». За словами О. В. Алпатова, незважаючи на те, що Толстому не вдалося реалізувати повністю наміченого їм плану третьої книги, шість написаних глав розгортають перед нами багатий зміст. В оповіданні позначаються нові обрії, проступають нові сюжетні лінії. Набагато більшу завершенность і яськравість здобуває образ ПетрО.

Основу змісту третьої книги становлять теми міцніючої військоваї моці Росії й культурного підйому російського суспільства, перемоги новаго в патріархальному укладі старої Русі.

Всі різноманітні епізоди, сюжетні лінії розташовуються навколо цих двах центрів, що притягають до себе весь матеріал третього тому. Три книги, що становлять роман, зв’язані ваєдино й розвитком сюжету — поступове становлення новаї російської держави й особистості Петра — і загальними для всіх трьох книг героями. Особиста доля пануючи-реформатора міцно спаяна в романі з історичною долею Росії. Чуйно вловлюючи назрілу потребу корінних змін життя Російської держави, цар починає діяти рішуче.

Товстої показує, як сама епоха вибирає Петра, як історичні обставини формують ті якості його особистості, які допомагають йому розбудити Росію від віковий спячки, вивести неї на новий етап розвитку.

І вже не примари торговельних кораблів, а теперішній російський флот виходить у море, і росіяни закріплюються на Балтійськом узбережжя, де починається будівництва міста-міцності. Таким чином, композиція роману пов’язана з головним тварчим завданням письменника — показати «становлення особистості в епосі». Цьому художньому завданню підпорядковані все компоненти добутку.

Особлива значно з погляду художнього розкриття толстовської концепції ролі особистості в історії, зіставлення образів Петра й Василя ГоліцинО. Освічений мрійник, Голіцин так само, як Петро, усвідомлює необхідність рішучого суспільного й державного перетварення Росії, але особиста слабість, пасивність, нерішучість привадять його в табір реакційних сил. У систематичному протиставленні Голіцину й Софії письменник малює Петра в розвитку, у неухильному русі його особистості вперед.

Принцип контрасту выдерживается Толстим і в наступних главах роману. Петро постійно, але ненав’язлива протиставляється королеві Августові, грубому й обмеженому солдафонові Карлові, твердокам’яному комендантові Нарви Горну, а також найближчим сподвижникам Францу Лефорту й Олександрові Меншикову. У характері Петра і його діяльностей яськрава виявилися головні устремління епохи, її сутність.

Олексій Толстої зумів оцінити історичне місце сваго героя, правдива зобразити масштаби його діяльності, дати художнє дослідження цілої епохи. З безлічі епізодів і картин ськладається достовірний художній мир, у центрі якого цар-перетварювач і його діяльність. Суперечливий образ государя стає сполучною ланкою всіх подій і доль у романі.