Цифровірш
Цифровірші
Всміхаються до сонця 3 ві3,
3вають й досі ти3 на екрані…
А в серці тліє вереснів аж 3,
Вони від літа спеки, наче п»яні…
Про3мався і вересень холодний,
Горять вже ва3 іскри-язики…
Зі3 меню, бо я вже не голодний,
Постав на весну срібні мідяки…
Зі3 всю пам»ять, кадри всі зі3,
3має сонце росу на щоці…
А ти збираєш масло в макі3,
Чи все в3маєш ти в одній руці?..
О. мабуть, ні! Прові3 серце й душу,
Не варто с3гти нігті день при дні!
Я всі ві3 3мати в серці мушу,-
За3май погляд знову на мені…
Листаєш ти щоденно камасу3,
Моя душа втрачає пелюстки…
Не розрізню: чи день, чи, може, Утро,
В сміття летять книжкові сторінки…
У3мувати більш тебе не буду,-
Хоч чую: ви3 сльози на очах».
І малювать 3кутники не буду,
Бо й ва3 жар давно уже зачах…
Важкі часу кіломе3 і ме3,
І нам орбі3 сиплять коментар.
Зносилися футболки вже і ге3,
Не чуть 3звуку зламаних гітар…
Лиш злі ві3 нам душу ін3гують,
Пюпі3 нот тримають 3 змутки.
Ві3 вночі зітхання чиїсь чують,-
Ти їх візьми й на попіл розі3!
Щоб зникло все: прелюдії і ти3,
У3мувать усе це на собі?…
Сльоза з»явилась — швидше її ви3,
Й відправ до Бога погляд у журбі…
Цифровірш