«Ціною життя»

Мета. Розширити знання учнів про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, розвивати пам’ять, мислення, вміння виразно читати. Виховувати чуйність, патріотизм.

Чорнобиль…Минуло 26 років Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль. Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце.

Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Сьогоднішній урок пам’яті — про ті трагічні події. Спираючись на літературний матеріал, ми спробуємо осягнути масштабність катастрофи, передати картину вселюдського болю.

Чорнобиль — невеличке українське містечко, що потопає в зелені вишень та яблунь. Його назва походить від назви різновидності гіркого полину — чорнобилки.

Полин, чорнобильник, чорнобиль…

Гірка трава моя, це ти

Чомусь подумала, що обмаль

Мені твоєї гіркоти.

Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили.

Та біля міста Чорнобиля побудували атомну станцію. І недогледіли її, погано побудували. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.

Є чорна хмара

Й чорний-чорний дим,

Година чорна

І тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

Розпочалася пожежа.

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою та найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідні, жадалося отримати від природи гарну погоду.

Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.

У цю квітневу ніч не було часу дошукуватися причин вибуху, шукати винуватих. Це зроблять пізніше, а тоді треба було будь-що ліквідувати наслідки аварії.

Як же тут не згадати,

Поруч з ним на назвати

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупинити.

Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. За ними незабаром прибув і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок. Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам’ятали.

Про кожного!

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні,

Ви смерть приборкати зуміли

На тім останнім рубежі.

Не віддали їм на поталу

Світанків наших ніжний щем.

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій.

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт усіх надій.

Декілька годин провели пожежні на 4-му енергоблоці. Вони тягли важкі рукави, підключали їх до гідрантів, подавали воду на палаючий дах, «проводили детальну розвідку», перевіряли, чи можливо взагалі ввійти в приміщення, забираючись по сходах. І невпинно просувалися вперед. З єдиною метою, з єдиною думкою — швидше задавити вогонь. А зовсім поряд, у двох кроках від них, крізь розірваний вибухом бетон випромінював смертоносну радіацію понівечений реактор атомної станції. Страшна температура плавила графіт, сипались уламки захисту.

Наскільки важка і страшна була ця робота, можна судити хоч би з того, що всю землю перед станцією потім зрили. Зрили, щоб поховати глибоко і навіки: така вона небезпечна са-ма по собі. Життям і здоров’ям сплачено за години неймовірно важкої праці в тому місці, де і через місяці знаходитися можна буде лічені хвилини. У вогні і боротьбі пожежні намагалися врятувати чергових атомників, які потрапили у смертельну небезпеку. Але…

Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. Він навіки залишився під уламками четвертого блоку. За ним незабаром помер його друг Володимир Миколайович Шашенок. Його обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежні та лікарі. Він встиг ще простогнати: «Там…Валера…» Втратив свідомість.

Більше вона до нього не повернулася.

Душевні, добрі, сильні, вперті —

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь — ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів…

Він увійшов у пам’ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ.

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

Відвага… Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями.

28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник вознести

Їм треба у кожному серці.

А думка людська

Пам’ятатиме вас.

А пам’ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих —

Де вічність і мить.

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

Де зір наш потьмарить

Скорбота земна.

Де нам, як набат,

Імена… Імена…

Запам’ятайте їхні імена. На все життя запам’ятайте:

— Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

— Герой радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок

— Сержант Микола Ващук

— Старший сержант Василь Ігнатенко

— Старший сержант Микола Титенок

— Сержант Володимир Тищура

Вічна слава героям! Вшануймо їх хвилиною мовчання.

Внаслідок аварії реактор ЧАЕС біля двох тижнів вряд безперервно викидав в атмосферу радіоактивні матеріали. Основна кількість їх випала у вигляді опадів на території Білорусі, Росії та України. Радіоактивність на території понад 100 тис. км виявилася в 5-10 разів вищою за норму. Десятки тисяч людей вимушені були покинути свої домівки та їхати з рідних місць.

Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко були уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіла земля, хоча ще квітли і родили сади. Ніхто не споживав тих гірких плодів, ніхто не йшов до лісу за його цілющими дарами.

Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті.

Правила поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

Зелена аптека

Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей.

Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами.

Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви.

Наші вчені дійшли висновку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова.

А вживання відвару дубової кори лікує зоб, цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Дві столові ложки молодої кори треба кип’ятити у склянці води 30 хвилин на водяній бані. І столову ложку відвару розбавити у 1/2 склянці перевареної води і пити тричі на день перед їдою. На ніч — компрес із кашки свіжої дубової кори з молодих гілок. Це прискорить одужання.

Двотижневе вживання відвару чергувати з двотижневими перервами.

Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

. Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок.

Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні, і другого не має.

Нехай же лихо наше проминає.

І в світі не повториться повік.

Звернення Землі

Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам силу даю. Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку.

Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чому не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця.

Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

— Діти, хто звертається до нас зі своїми болями та тривогами?

— Що за катастрофа вразила нашу Землю?

Хай стане мир міцнішим у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження, набат.

Його уроків людство не забуде.