День Знань

Тема: Ми — дев’ятикласники.

Мета: Розкрити перед учнями можливості у вираженні любові до Вітчизни, розвивати почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину, бажання стати її захисником, справжнім громадянином України, допомогти дев’ятикласникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини, виховувати любов до рідного краю.

Матеріал до уроку: Україна, музичний запис пісень , відео учнів класу з 5 по 8 клас, прапор, герб і гімн.

Хід уроку

1. Емоційне налаштування учнів.

Дорогі діти, шановні батьки, я рада зустрічі з вами! Пролетіло вже вісім років, але в кожного свої спогади, емоції, почуття. Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи… Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.

Школа…

Сьогодні ми з вами пригадаємо ваші всі ваші сходинки у гімназії і кожен з вас визначить свою власну стратегію на цей навчальний рік і майбутнє.

ІІ. Основна частина.

Учитель: У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, — без Батьківщини.

Ми не можемо розпочати дорогу в майбутнє, не озирнувшись на те, хто ми є, звідки ми прийшли. Ми — українці! У кожному серці стільки великої любові до рідного краю, що вона переливається у вірші та пісні.

Учень 1. Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина!

Учень 2. Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

Учень 3. Є багато пташок голосних,

Любі, милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Учень 4. І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна, —

Дорога нам усім Україна.

Учень 5. Де степ широкий, наче море,

Де дише пахощами гай,

Де небо зоряне, прозоре —

То мій, святий, чудовий край.

Учень 6. Земля моя, земля найкраща в світі!

Я твій маленький, тонкий пагінець.

Без тебе я ніде не зможу жити,

Для мене ти і ненька, і мудрець.

Учень 7. Земля моя, мій милий рідний краю,

Тебе я в щасті й горі пізнаю.

Твою красу всім серденьком вбираю

І хочу знать історію твою.

Учень 8. Земля моя, земля найкраща в світі,

Ось тут моє коріння і рідня.

Бо тут мого дитинства сонце світить,

Я тут росту і тут живу щодня.

Вчитель. Любов до Вітчизни — це найвище патріотичне почуття. І в кожного з нас воно є. Цього ніхто не може заперечити. Любов живе у кожному серці. Як любимо ми свою рідну матір, так любимо і свою землю, свою Україну, де народились, де живемо, ходимо до школи, пізнаємо світ. От зарах ми поговоримо про те, в чому ж виражається наша любов до України, що може зробити кожен з нас, щоб засвідчити цю палку і віддану любов.

Ви в цьму переконалися.

А якими ви були 4 роки тому.

Вчитель. Сьогодні дзвоник кличе вас до 9 класу.

9 учень.

І от ми в школі. Знов ідуть уроки,

За парти сіли тисячі дітей.

В Країну Знань сміливо робим кроки,

Там інформації багато та ідей.

10 учень.

А ми збагнути хочемо, пізнати

Цей світ чарівний, дивовижний світ.

Ми прагнемо нове щось відкривати

І нас готує школа у політ.

11 учень.

Вона дає освіту нам, основу!

Є стартовим майданчиком для нас.

Бажаємо здоров’я й сили знову,

Учіться, любі друзі, в добрий час!

Вчитель . А час і справді добрий, золотий час для навчання, розвитку, змужніння. Над нами мирне небо, живемо ми у вільній і працелюбній державі, та маємо можливість одержати безкоштовно середню освіту, яка є обов’язковою для всіх, щоб мати всім рівні, однакові стартові можливості для подальшого навчання, розвитку та праці. І це записано у Конституції України, стаття 53: «Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам».

Вправа батьківські долоні

Метафора «Річка та береги» Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини. Хід проведення: Тренер розповідає метафору. «Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо «батьками».

Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, — то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, — засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.»

Батьки, візьміть долоньки, напишіть, що потрібно вашим дітям, щоб вони були щасливими, щоб в їхньому житті все склалося якнайкраще.

Діти, візьміть долоньки, закінчіть речення:

Варіант 1. Я, ніби пташка, тому що…………………………………………….. Я перетворююсь на тигра, коли………………………………….. Я можу бути вітерцем, тому що…………………………………

Я, ніби мурашка, коли………………………………………………….. Я склянка води……………………………………………………………..

Варіант 2. Я почуваю, що я шматочок таючого льоду………………….. Я — прекрасна квітка……………………………………………………. Я почуваю, що я скала…………………………………………………..

Я — стежка………………………………………………………………….. Я, ніби риба…………………………………………………………………..

Варіант 3. Я — цікава книжка…………………………………………………………. Я — пісенька…………………………………………………………………… Я — миша……………………………………………………………………….. Я, ніби буква «О»………………………………………………………….

Я — світлячок…………………………………………………………………

Всередині долоні напис: Невже це, насправді, Я!!!

Вчитель: Діти, невже це і справді ви?!

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

— Ці вірші поєднує думка про те, що людині життя дається лише один раз, і воно прекрасне, а тому потрібно прожити його з гідністю, принести користь оточуючим людям та країні, пам’ятати, що Батьківщину та батьків не вибирають. Мені здається, що ваші батьки, гімназія, вчителі та, власне, і цей урок, надихнули вас на майбутні кроки, і вже час зробити вибір.

Вправа-«Чарівна куля мрій». Учитель дає кожному учню вибрати одну із різнокольорових кульок, вирізаних із паперу, і пропонує записати на ній продовження речення:

1) У девятому класі я планую….

2) Після девятого класу я прагну….

3) У майбутньому я….

Діти пишуть свої думки на листочках і вкладають в скриньку. А через півроку ми їх відкриємо і ви перевірите чи співпадають ваші побажання з реаліями. Ця кулька полетить до здійснення ваших мрій.

Вчитель. На завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю, де живете. Хочу, щоб усі ми вірили в щасливе майбутнє.

Шануймо себе, своїх батьків, свій рідний край і шановані будемо іншими.

Ви вже дорослі, ви уже не діти… І перед вами всі шляхи ясні… Лиш треба ту дорогу вибирати, Що приведе до щастя і мети. Легкого хліба в долі не прохати, А з працею натхненною іти І жити чесно, світло, з добротою, Із сонечком в душі, щоб лиха не було Іти завжди дорогою ясною І до людей нести своє тепло