Дніпропетровщині — 80!

НФОРМАЦІЙНО-ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ

Краєзнавчого спрямування до проведення в школах області

У 2012 році єдиного уроку до 80-річчя Дніпропетровської області

Додаток 1

Дніпропетровській області 80 років

Територіально Дніпропетровська область розташована в південно-східній частині України в басейні середньої та нижньої течії Дніпра. Межує з Харківською, Донецькою, Запорізькою, Полтавською, Кіровоградською, Миколаївською та Херсонською областями. Область складається із 22 адміністративних районів та 13 міст обласного підпорядкування. Такого вигляду в територіальному плані область набула лише після Великої Вітчизняної війни і це було досягнуто довгим шляхом змін та реформування, особливо в І пол.

ХХ ст., що пов’язано з бурхливими соціально-політичними та економічними змінами.

Офіційним «днем народження» області вважається 27 лютого 1932 р. коли Президія ЦВК СРСР спеціальною постановою затвердила рішення ІV позачергової сесії ВУЦВК УСРР від 9 лютого 1932 р. про створення на території України 5-ти областей: Київської, Харківської, Вінницької, Одеської та Дніпропетровської. За останньою закріплювалося 54 адміністративно-територіальні одиниці — 4 міста та 50 районів. Серед районів було 9 національних — Високопільський, Люксембургський, Молочанський — німецькі; Ново-Златопільський, Сталіндорфський — єврейські; Камянський, Терпіннянський — російські; Велико-Янисольський — грецький та Коларівський — болгарський.

Дніпропетровщина включала в себе деякі райони сучасних Донецької, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської та майже всю Запорізьку область, територія її становила 73149,4 кв. км. з населенням 4 032 200 осіб.

До проведення перших обласних з’їздів Рад всією організаційної роботою пов’язаною з запровадженням обласної системи мали керувати спеціально створені обласні організаційні комітети, що підпорядковувалися президії ВУЦВК та РНК УСРР. Для Дніпропетровської області був затверджений організаційний комітет в складі 12 осіб під головуванням Данила Івановича Петровського, який на той момент обіймав посаду заступника голови Раднаркому УСРР. До складу Дніпропетровського обласного організаційного комітету увійшли Сорокін П. Д. , Рогальов Ф. Ф. , Чернявський В. І. У з лютого по жовтень 1932 р.), який на об’єднаному пленумі МПК та МКК 10 лютого 1932 р., зазначив, що утворення областей мало на меті полегшення керівництвом районами, яких на Україні нараховувалося «384 райони й було надзвичайно важко і складно із одного Харкова керувати ними». Але, на сьогодні, можна припустити, що створення обласних, проміжних ланок управління між центром та районами, мало набагато глибші причини які крилися, в першу чергу, в соціально-економічних зрушеннях на селі кінця 1920 — початку 1930-хх рр.

Щорічне збільшення хлібозаготівель, втілення в життя плану суцільної колективізації, боротьба з так званим «куркульством» та перші прояви голоду на Україні взимку 1931-32 рр. вимагало від центральних органів влади посилення контролю за регіонами і це вилилось в перекидання значної частини роботи та відповідальності у цій сфері на обласні органи влади.

4 серпня 1932 р. в Будинку культури залізничників відкрився перший обласний з’їзд Рад Дніпропетровщини. Делегати заслухали привітальну телеграму «всеукраїнського старости» Г. І. Петровського, яку зачитав Данило Іванович Петровський, одноголосно обраний головою облвиконкому.

Щойно утворившись, Дніпропетровська область зазнала перших територіальних втрат. 2 липня 1932 р. була створена Донецька область до складу якої відійшло 5 районів Дніпропетровської, а 22 вересня 1937 р. до новоствореної Миколаївської області відійшло ще 9 районів. Найбільших територіальних втрат Дніпропетровщина зазнала в 1939 році, коли із її складу було вилучено 28 районів, що увійшли до Запорізької області.

Таким чином, напередодні Великої Вітчизняної війни Дніпропетровська область складалась із 26 районів та 7 міст обласного підпорядкування.

Бібліографія:

Дніпропетровська область: історія та сучасність . — Дн-к., 2007. Дніпропетровська область у цифрах і фактах // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2007 рік. — Дн-к.: ДОУНБ, 2006. Зоря. — Дніпропетровськ, 10.02.1932. Зоря. — Дніпропетровськ, 11.02.1932.

Кавун М. Е. День народження області // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2002 рік. — Дн-к.: ДОУНБ, 2001. Маркова Л. М. Історія географії: адміністративно-територіальний устрій Дніпропетровщини на початку ХХ століття. — Дн-к.: ДОУНБ, 2011.

Маркова Л. М. Днепропетровская область встречает свое семидесятилетие // Днепр вечерний, 13.02.2002.

Матеріали підготовлено

За Інтернет-ресурсом

Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького

Додаток 2

Дніпропетровщина відзначає 80-річний ювілей

В цьому році 27 лютого прадавня козацька земля відзначатиме 80-річний ювілей утворення нашої прекрасної і неповторної Дніпропетровської області.

Ми з неприхованою гордістю говоримо про свою 80-річну історію: це були по-справжньому великі роки становлення, зміцнення, злету, важких воєнних випробувань, повоєнної відбудови, твердого поступу вперед і вже у наші дні — утвердження нової незалежної України. Традиційно вона була й залишається провідним регіоном своєї держави, а її економічний розвиток значною мірою визначає загальну ситуацію в країні. Здобутки Дніпропетровської області з багатьох показників кращі в Україні, нині тут успішно відроджується її історичне минуле, духовне й культурне життя.

Дніпропетровщина — перлина України. Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.

Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.

Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну культуру.

За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний шлях світового значення «Із варяг у греки», Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.

Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей — п’ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був обраний гетьманом Війська Запорозького.

А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.

У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.

Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ.

Столицею губернії був Новоросійськ — таку назву кілька років мав Катеринослав .

8 жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще три повіти — Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський.

З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до тысяча девятисот семнадцатого р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського.

Протягом першої половини XIX ст. губернія являла собою провінцію як в економічному, так і в культурному відношенні. Губернська столиця Катеринослав знаходилась довгі роки в запустінні. Лише у середині століття поступово стали наявні ознаки культурного і розвиненого міста — виникли бібліотека, театр, друкарня, музей, клуб, інтенсивно проходила забудова.

Проте повітові міста мали сільський вигляд, не було бруківки, вуличного освітлення, водогонів.

Всією губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік. Військовий губернатор — один на три південні губернії — мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком.

Губернія отримала свій герб , який повторював у загальних рисах герб Катеринослава 1811 р.: у блакитному полі вензель імператриці Катерини II з датою 1787 р. Вензель оточували дев’ять золотих зірок. Щит був увінчаний імператорською короною та оточений золотим дубовим листям, з’єднаним андріївською стрічкою.

Великі зрушення в житті краю пов’язані з відкриттям наприкінці ХІХ століття значних родовищ корисних копалин — вугілля, залізної та марганцевої руд тощо. У цей же період виникла й швидко розвинулась промислова розробка корисних копалин Криворізького і Донецького басейнів. Протягом 1870-1880-х років економічне життя в губернії суттєво пожвавилося. Уздовж кордонів губернії були прокладені залізниці: Харківсько-Миколаївська та Курсько-Харківсько-Азовська. В центрі пролягла Лозово-Севастопольська залізниця.

Завдяки збільшенню промислових підприємств, активізації економічного життя населення губернії швидко збільшилося й досягло 2112651 чоловік у 1897 р. Однак основним заняттям мешканців залишалося землеробство.

У цей час Катеринославська губернія швидко перетворюється на центр промисловості Півдня Російської імперії. Введена в експлуатацію 1884 року Катерининська залізниця об’єднала Донецький кам’яновугільний та Криворізький гірничорудний басейни. 1887 року пуском першої домни Брянського заводу покладено початок металургійної промисловості.

Після жовтневого перевороту тысяча девятисот семнадцатого р. та громадянської війни губернський устрій не відповідав більше вимогам нової влади. Протягом 1923-25 рр. поділ на губернії був поступово скасований. На території колишньої Катеринославської губернії утворилися 7 округів.

27 лютого 1932 р. внаслідок чергового адміністративно-територіального поділу на основі п’яти округів Катеринославської губернії була утворена Дніпропетровська область. У 1938-39 роках частина її території відійшла до новоутворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей. З тих пір межі області не змінювались.

Перед Великою Вітчизняною війною у Дніпропетровській області налічувалося 7 міст обласного підпорядкування та 26 районів. На 1991 рік в області було вже 13 міст обласного підпорядкування та 20 районів. За останні десять років відновлено 2 райони — Петриківський та Юр’ївський.

Сьогодні в області 22 адміністративних райони, 21 місто , 47 селищ міського типу і 1440 сільських населених пунктів.

На Дніпропетровщині функціонують такі всесвітньо відомі гіганти, як «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», якому більше 110 років, «Дніпропетровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод». Яскравим прикладом сучасного машинобудування і гордістю Дніпропетровська і всієї України є ПО «Південний машинобудівний завод ім.

Макарова» і конструкторського бюро «Південне». Висока технічне оснащення і кваліфікація інженерного і робочого персоналу дозволили розробити і виготовити тут екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», могутні «Дніпро», різноманітні космічні апарати і іншу продукцію, яка не має аналогів в світовій практиці.

Дніпропетровськ — місто дійсно унікальне, як по духовному наповненню, так і по архітектурі. Фахівці вважають, що саме тут склався своєрідний архітектурний стиль — так званий Катеринославський. Адже плануванням і архітектурою Дніпропетровськ не поступається кращим європейським містам.

Дніпропетровщині усього лише 80 років. Яка вона молода, а стільки побудовано, відкрито й досягнуто! Металургія, машинобудування, добуток вугілля, космос, чорноземи, Дніпро й багато-багато іншого.

Візитною карткою не лише Дніпропетровщини, але й усієї України, є центр народної творчості «Петриківка». Але найдорожче — це люди.

З Дніпропетровщиною пов’язані імена багатьох видатних діячів науки, культури, мистецтва, громадських діячів. Золотими літерами вписав своє ім’я в історію краю Олександр Поль. Довгий час жив і працював видатний історик Дмитро Яворницький. Тут народилась всесвітньо відома письменниця-теософ Олена Блаватська. На берегах Дніпра побували Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Ілля Рєпін, Іван Карпенко-Карий.

Оспівували наш край поет і фольклорист Іван Манжура та письменник Андріан Кащенко. З Дніпропетровщиною пов’язані також імена сучасних видатних українських письменників нашого краю Олеся Гончара і Павла Загребельного. Багато видатних вчених розвивали науку на теренах нашого краю — Ярослав Грдина, Іван Акинфієв, Лев Писаржевський, Олександр Чекмарьов, Олександр Терпигорєв, Антін Синявський.

Слава неповторного Придніпров’я завжди трималася й тримається на високій професійності його людей, невпинному творчому пошуку, надійному слові й найвищій відповідальності за подальшу долю свого краю. Дніпропетровщину звично називали й називають «кузнею кадрів» — до того ж, як управлінців, так і фахівців усіх галузей виробництва, науки, культури. І це дійсно так. Григорій Іванович Петровський, Михайло Кузьмич Янгель, Олександр Максимович Макаров, Василь Сергійович Будник, Лев Володимирович Писаржевський, Володимир Іванович Моссаковський, Дмитро Іванович Яворницький, Федір Павлович Решетников, Олесь Терентійович Гончар, Леонід Ілліч Брежнєв, Володимир Васильович Щербицький, Леонід Данилович Кучма, Євген Вікторович Качаловський, Віктор Григорович Бойко, десятки й сотні інших гідних імен широко відомі не тільки у нас, на Дніпропетровщині, але й далеко за її межами.

На сучасному етапі свого розвитку Дніпропетровська область повноправно посідає лідируючи позиції в економічному, науковому та культурному житті нашої країни. Займаючи 5,3 % території України та складаючи 7,4 % її населення Дніпропетровщина виробляє 100 % марганцевої руди та 81,9 % залізної руди, 75,4 % труб та 57 % феросплавів. Науково-технічні роботи в області виконують 15 наукових установ академічного профілю, 71 — галузевого профілю, 12 вищих навчальних закладів та 5 установ заводського профілю.

За кількістю вищих навчальних закладів область посідає одне із перших місць в Україні. Мережа ВНЗ представлена 62 закладами І-ІІ рівнів акредитації та 22 закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації в яких навчається 157,7 тисяч студентів.

Славну історію краю гідно продовжують сучасники. Вшанований Дніпропетровський край працею ракетобудівників і хлібодарів, педагогів і лікарів. Славетний він науковцями і робітниками, ветеранами й молоддю. Потенціал області в усі часи служив на благо народу України. Так було!

Так є! І так завжди буде! Його не можна виміряти тільки стабільно зростаючими обсягами валового продукту. Потенціал краю — це наші люди. Держава високо оцінила внесок громадян Дніпропетровщини у справу захисту і розвитку нашої країни. Тільки за роки Великої Вітчизняної війни 574 захисники нашої землі отримали звання Героя Радянського Союзу.

Понад три з половиною тисячі наших земляків відзначено державними нагородами за роки незалежності, великій групі виробничників і науковців Дніпропетровщини вручені свідоцтва Лауреатів Державної премії в галузі науки і техніки». Тут, на цій землі, наш родовід, наше домашнє вогнище, материнська пісня, батьківське поле, найбільші святині в людському житті. Тож бережімо і примножуймо кращі багатства своєї рідної землі.

Людмила Базилевська,

За матеріалами місцевих газет та офіційних веб-сайтів Дніпропетровщини.