Факторів зовнішнього середовища

Мета уроку:
дати учням основні відомості про взаємозв’язок життя рослин, тварин та факторів зовнішнього середовища, значення тварин у запиленні квітів. виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища. Обладнання:
набір ілюстрацій «Природа навколо нас», оповідання В. Біанкі «Сова», малюнок конюшини. Хід уроку 1 Вступна розповідь учителя з елементами бесіди. Повідомлення теми уроку.

У природі все тісно пов’язане між собою. І людина, яка сама є частиною природи, також пов’язана з навколишнім середовищем: із землею, річками, повітрям і всіма організмами, які живуть навколо. Як добре, що нас оточують рослини!

— Що вони виділяють у повітря? Вони виділяють у повітря кисень, необхідний для дихання живих істот. Рослини вбирають вуглекислий газ, який видихають люди і тварини. Усі живі організми існують завдяки рослинам. Для тварин рослини — це дім і їжа. Люди також харчуються рослинами і одержаними з них продуктами. — Які рослини люди споживають у їжу? — Які продукти виготовляються з рослин? Багато рослин є лікарськими. — Які ви знаєте лікарські рослини? Без тварин рослини не змогли б розмножуватись і розселятись. Тварини запилюють квітки і розповсюджують насіння. Інколи насіння прилипає до шкіри чи лапок тварин і птахів. Потім воно відвалюється і падає на землю. Наприклад, сойка збирає і ховає жолуді, про деякі вона забуває, і вони проростають. — Чим корисні бджоли, джмелі? Корисні тим, що запилюють квіти, а з них утвориться насіння, а вітер розвіє його і виростуть нові квіти, дерева. Запилюючи квіти, бджоли збирають багато меду, який нам потрібен для здоров’я. Тварини потрібні людям. І не тільки тому, що вони дають продукти харчування, але й тому, що всі тварини по своєму корисні і красиві. На сьогоднішньому уроці ми з вами поведемо мову про взаємозв’язок життя рослин, тварин та факторів зовнішнього середовища. 2 Робота з демонстраційним матеріалом.
А от є такі рослини, як, наприклад, конюшина (демонстрація малюнку).

У неї квіткові пелюстки зрослись і утворили трубочку. На такі рослини бджілки майже не летять, а летять джмелі. — Чому, як ви думаєте?

От подивіться, яка трубочка, а нектар у самому низу. У бджілки хоботок короткий, і вона не може дістати нектар, а джмелик дістає. Бо у нього хоботок довгий.

— А що робіть джмелик, коли збирає солодкий нектар? (Запилює квіти.) — А яке це має значення для рослин? (Чим краще запилились квіти, тим більше насіння, кращий урожай.) — Та у джмелів є вороги — миші, що розорюють їхні гнізда. — І у миші є ворог — сова, що полює на неї.

3 Практичне завдання.
Записати ланцюжок «Хто від кого залежить? » Дано слова: миші, конюшина, сова, корова, джмелі. Корова — конюшина — джмелі — миші — сова. 4 Гра «Кому потрібен дуб».
5 Читання оповідання «Сонце, сонечко і соняшник».
6 Підсумок уроку.
Кожен з нас повинен розуміти важливість бережливого ставлення до навколишнього середовища. Розуміти, що все, що нас оточує, пов’язане між собою. І чи буде збережена природа, залежить не тільки від учених і любителів природи, а й від усіх нас Додатковий матеріал
Гра «Кому потрібен дуб?» Мета:
осмислення зв’язків у живій природі.

Завдання:
довідатись, кому потрібен дуб і кожну тварину правильно «поселити». Обладнання:
великий малюнок дуба. У дітей — картки з малюнками різних тварин (борсук, білка, їжак, птахи, комахи — шкідники: хрущі, короїди), грибів, моху, лишайника. Підготовка до гри:
картки діти одержують (чи вибирають) за кілька днів до проведення гри і готуються розповісти про те, що зображено на картці і яке відношення має їх «герой» до дуба. Хід гри Ведучий запрошує до зображення дуба: — Хто живе у кроні дуба? — Діти по черзі прикріплюють до малюнка білочку, сову, дятла, хруща і так далі і говорять: — Я білочка, я тут живу в дуплі, часом ласую жолудями.

Я дружу з дубом. — Я сова. Я теж тут живу, он моє дупло. Я теж дружу з дубом.

— Я дятел. Я тут живу і теж дружу з дубом. Під його кроною стільки їжі для мене! І т.

Д. — Хто живе під дубом? — Я мишка, у мене тут нірка і пожива.

— Я личинка жука. У мене тут і житло, і їжа — молоденькі дубові корінці, і т.

Д. — Хто прилітає чи приходить до дуба? — Я хрущ. Дуже люблю молоденькі листочки на дубі, але чомусь дуб мене не любить.

— Я вепр, тобто дикий кабан, я так люблю жолуді. Я навіть землю рию під деревом, щоб жодного не залишити, але дуб на мене сердито шумить.

— А чому? — Хто ще дружить з дубом? — Сова, їжак, сойка тощо. Коли всі виставляють свої картки, діти із вчителем обговорюють, чому дуб не любить хруща, дикого кабана. — Хто ще шкодить дубові?

Обговорення гри можна повести за таким планом: — Кому потрібен дуб? Хто йому найбільше шкодить? (Жуки-шкідники, їх личинки, дикі свині). Хто йому допомагає? (Сова — ловить мишей, їжак, дятел — рятують від шкідників, сойка розносить жолуді по лісі і т.

Д.). Які ланцюги тут можна скласти? (Дуб — короїд — дятел; дуб — личинка — їжак; дуб — сойка — дуб; дуб — гриб — білочка та інші). І. Прокопенко Сонце, сонечко і соняшник Чому все живе у природі тягнеться до сонця? Починався чудовий літній день.

На листі переливалися всіма барвами райдуги крапельки роси, співали птахи, тягнулися до Сонця квіти, а над ними басовито гудів Джміль: — Ж-ж-жарко… ж-ж-жарко… Йому справді було жарко, дуже жарко літати з квітки на квітку і збирати сік — нектар. — Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке, — гудів Джміль. Почуло Сонце та й каже: — Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб пташки співали, щоб люди бронзовіли, а він мене жорстоким назвав…

Образилося Сонце та й сховалося за хмару. Похмуро на світі стало.

Квіти пелюстки згорнули. Птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали. — Що робити?

Що робити? Як без Сонечка прожити? — зашепотіли Дерева. — Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голоском, і всі побачили маленького жучка, червонокрилого, якого і справді Сонечком звали. — Хто ти? — здивувалися всі.

— Я — Сонечко. — А ти можеш землю зігрівати? — спитали Дерева. — Ні, — відповів жучок. — А можеш так зробити, щоб черешні поспіли?

— Ні, не можу… — А щоб люди засмагли? — І цього не вмію, — зітхнуло Сонечко, — я тільки попелиць знищую, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників. — І на тому тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знову зашепотіли: — Що робити? Що робити?

Як без Сонечка прожити? — Може, я допоможу? — спитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях… — А можеш так зробити, щоб черешні поспіли? — Ні, не можу…

— А щоб люди засмагли? — І цього не вмію, — зітхнув Соняшник, — я тільки олією людей годую. — І на тому тобі, Соняшник, спасибі, — вклонилися Дерева. А Джміль знов загудів: — Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль… — Жаль? — обурилися Дерева.

— А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти Джмелю! Вони так розгнівалися, так розгойдалися, аж вітер піднявся. Розігнав вітер хмари, виглянуло Сонце, посміхнулося привітно.

Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними загудів: — Ж-ж-жарко… Але не дуже, не дуже… § Як Джміль образив Сонце? § Що це за жучок червонокрилий? Як він називається? Чому?

§ Яка роль сонечка у природі? § Що ще у природі схоже на сонце? Як саме? § Яка користь від соняшника? Все у природі взаємопов’язане? Як? § Чому з’явилося знову Сонце?

§ Який висновок зробив кожен з вас, познайомившись з даним оповіданням?