Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху

Твір по літературі: Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху

«Фома Гордєєв» — це повість про міцніючу буржуазію й про те, як вона набирала сили

Недарма її ідеолог Маякин уважає, що стає цікавіше жити. Повість

Горького, однак, не тільки показує ріст російської буржуазії. Основний задум

Повести — як у цій дійсності «повинен битися енергійна, здорова людина, що ится справа під силу, що ится простору своєї енергії».

У повісті створена ціла галерея образів «хазяїв життя».

От Анатолій Савович Щурів, великий торговецлесом, один з відвертав купецького миру, про яке Маякин говорить: «Хитрий старий чорт… Преподобна лисиця… зведе очі в небеса, і лапу тобі за пазуху запустить так кошель-те й витягнеться… Поостерегись!..»

Але й сам Яків Маякин у хитрості нікому не поступиться. Це свого роду ідеолог купецтва, «мозкова людина», як називали його купці. Він навчає хрещеника Фому своєї «філософії»: «Купець у державі — перша сила, тому що з ним — мільйони!» Тому, говорить він, дворяни й чиновники повинні посторонитися й

Дати купцям простір для застосування своїх сил і вкладення капіталів. Анатолій Щурів — представник старого, дикого, патріархального купецтва. Він проти

Нововведень, проти машин, що полегшують життя, проти волі. «Від волі людин гине!» — злобливо пророкує він. Яків Маякин теж представник старого купецтва, але він уміє пристосовуватися до будь-яких умов. Його син Тарас і зять Африкан Смолин

Продовжують справа батьків, додавши йому європейський лиск, діючи більш расчетливо, більш тверезо. Вони рвуться до влади й прагнуть перетворити промисловість на європейський манер

Але вже в старшому поколінні, серед тих, хто засновував стан, були люди, які внутрішньо протестували проти порядків цього миру, хоча й не могли противитися економічним відносинам, що складалися. Такий Гнат Гордєєв — обдарована й розумна людина з народу, жадібний до життя, «охоплений неприборканою пристрастю до роботи», у минулому водолив, а тепер багатій — власник трьох пароплавів і десятка барж. «Життя його не текла рівно, по прямому руслу, як в інших людей, йому подібних, а раз у раз, мятежно скипаючи, кидалася геть із колії, у сторони від наживи, головної мети існування».

Його син Фома не може йти по шляху накопичення й корисливості, інстинктивно тягнеться до краси, не хоче й не вміє фальшивити

Мир власницьких відносин для нього «в’язниця»:

«…Задушливо мені… Адже хіба це життя? Хіба так живуть? Душу в мене болить! І тому болить, що — не мириться!» «Не життя ви зробили — в’язницю… Не порядок ви влаштували — ланцюги на людину викували… — говорить Фома купцям

— Задушливо, тісно, повернутися ніде живій душі… Гине людина!.. Ви не життя

Будуєте — ви помийну яму зробили! Грязюку й духоту розвели ви справами своїми… Ви

Зіпсували життя! Ви всі стисли… від вас ядуха… від вас!»

Фома — «здорова людина, що хоче волі життя, якому тісно в рамках сучасності». Він завзято «виламується» з миру хазяїв, і в цьому Горький бачить показник нестійкості сучасного життя, показник того, що настане час її

Змінити. Фома не розуміє до кінця пристрою життя, не знає шляхів і методів

Її зміни, далекий від передової інтелігенції й народу, не знаходить із ними загальної мови, хоча в душі тягнеться до них. Він багато думає над життям, але в нього немає тяги до знань і книги («…нехай голодні вчаться, мені не треба…»), суспільство розумних і

Утворених людей отпугивает Фому. Прагнення мати друзів він не відчуває. Мир

Власності, що Фома відкидає, купецький уклад життя наклали на нього

Свою печатку; він рано пізнав «поблажливу жалість ситого до голодного». Наприкінці

Повести Фома повалений і принижений; маякинский мир тріумфує перемогу над бунтарем. Перемогу над слабким і людиною, що заплуталася, але не над читачем, перед яким Олексій Максимович Горький розкрив всю непривабливість царства щурових і маякиних.