Фрагмент уроку до сприйняття добутку про Велику Вітчизняну війну

Учитель. Споконвіку казкарі уявлялися малятами добрим і симпатичними: милим білобородим дідусем з хитруватою посмішкою або лагідною бабусею, що разом з тим плете й панчішку, і розповідає… Такий образ казкаря зберігся й донині. Доброта й лагідність, любов до дітей, тиха мудрість і якась отстраненность від земної суєти — їх визначальні риси Однак письменники-казкарі не вигадані, а живі люди, які жили в різний час, належали до різних народів, мали різні долі. Поєднує їх одне — щира любов до маленьких читачів.

Діти всього миру дякують казкарям, будуючи неразрушимий величний храм Пам’яті Дитинства у своїх душах Сьогодні ви серед будівельників цього величного храму. Країна казок чекає вашої уваги, творчості й любові — А що ви вже знаєте про Країну казок? Які книги читали? Яких героїв зустрічали раніше на телеекрані? Учень.

Мені дуже подобаються казки Вільгельма Гауфа, зокрема «Холодне серце» і «Карлик Ніс». Я думаю, він найдобріший із всіх казкарів. Ще я довідався, що В. Гауф прожив лише двадцять п’ять років, був домашнім учителем, багато писав. Він нічого не залишав на потім, не витрачав часу, працював удень і вночі. Учителеві доречно привести уривок зі спогадів Юрія Нагибіна: «…

Моя бабуся вірила в Кощія Безсмертного, і в Бабу Ягу, і в Лісовика, і в Кобилью голову, що розмовляє. Я розумів, що вона вірить, завмирав від жаху, і в жаху цьому була поезія приналежності до інобуття, вічній таємниці. Нині діти рідко почують із вуст дорослого теперішню казку…

Теперішню казку можна знайти лише в книзі». Учень. У мене будинку є більша книга братів Гримм. Її читала ще моя бабуся.

На першій сторінці там зображені автори — суворі, похмурі люди. Хіба можуть так виглядати ті, хто написав такі веселі казки, як «Бременские музиканти» або «Семеро сміливців»?

Учитель. Якоб і Вільгельм Гримм — брати, які щиро любили один одного все життя. Обоє минулого відомими вченими-філологами, захоплювалися народною німецькою поезією, збирали фольклор. Удвох складали «Дитячі й сімейні казки», які прославили їхні імена на увесь світ.

Ми з вами, спершу, прочитаємо чимало казок братів Гримм, а потім подумаємо: сумні вони або веселі, похмурі або привітні, оманні або щирі Учень. У багатьох казках, які я читав, є «хатинка на курьих ніжках».

Герой підходить до їй і говорить: «Хатинка, хатинка, стань до лісу задом, а до мене передом…». И жоден з них не догадався просто оббігти цю хатинку. Це ж набагато швидше, ніж чекати, поки вона буде повертатися Учитель. Таємниця такого дивного поводження героїв схована в давніх віруваннях, сліди яких і дотепер зберігаються в чарівних казках.

Тут мова йде про ініціацію — обряд присвяти хлопчика в чоловіка, повноправного члена громади Юнака, що вже міг добувати їжу й одружуватися, відводили в лісову гущавину, де заздалегідь будувалася хатина. Там жорстокими випробуваннями перевірялися його мужність, сміливість, стійкість, витривалість. Слабодушние й фізично не підготовлені вмирали. Таким чином, плем’я проводило своєрідний внутрішній відбір, забезпечуючи собі виживання в складних умовах тодішнього життя Уважалося, що лісова хата побудована так, що вхід її повернуть не тільки до лісової хащі, а й до «інший світу». Щоб не потрапити в нього передчасно, треба було повернути хату в іншу сторону.

От так і з’явилася відома вам усім закляття^-закляття-формула-закляття. Згодом обряд забувся, а слова-змови, як відгомін тих давніх часів, зберегла казка У старших класах на етапі підготовки до сприйняття добутку вчитель застосовує інші форми роботи. Так, готуючись до вивчення текстів з яскраво вираженим антивоєнним пафосом (Г.

Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», Я. Гашек «Пригоди бравого солдата Швейка… «, А. Ахматова «Реквієм», В. Некрасов «В окопах Сталінграда», е.

М. Ремарк «На Західному фронті без змін» і т. п.), важливо підготувати учнів до сприйняття добутків цієї тематики Старшокласники замислюються над вічними питаннями змісту буття, місця людини в ньому, вимогами, які ставлять до себе й іншим.

Тому важливо, щоб переконливе емоційне слово вчителя повернуло юне серце до книги, щоб у книзі шукали наші діти відповіді на свої питання, шукали гідний орієнтир, зразок для спадкування