Фрагмент уроку — М. Гоголь та О. де Бальзак
Учень. М. Гоголь та О. де Бальзак — письменники одного часу. У своїй творчості вони прагнули до всебічного охоплення дійсності. В передмові до «Людської комедії» О. де Бальзак писав, що план задуманого ним твору виконає роль «секретаря» того великого «історика», яким мало стати французьке суспільство. «Вся Русь відгукнеться», — пише М.
Гоголь про твір «Мертві душі», якому ще не знайшов тоді визначення «поема». Учениця. Гоголь розпочав роботу над «Мертвими душами» у 1835 році. Тоді твори французького пісменника були вже широковідомі в Росії як в оригіналі, так; і в перекладах. У цей час О.
Де Бальзак видає другий варіант повісті «Гобсек». Безперечно, М. Гоголь був обізнаний з ІВиданням.
Учень. Факти біографії М.
Гоголя свідчать І Щ0 зиму 1837 р. він провів у Парижі, де продовжував працювати над «Мерт Вими душами» Про це він сам писав «Навіть смішно, як подумаю, що пишу «Мертві душі» у Парижі» Біографи О де Бальзака запевняють, що він тричі відвідав Росію, де зустрічався з М Гоголем Ці зустрічі, безперечно, збагатили обох великих письменників Учитель О де Бальзак близький М Гоголю своїм зверненням до теми, що хвилювала багатьох митців світу, — це руйнівна влада грошей Розкриваючи цю тему, кожен з них мав на увазі своє, національне, але суть залишалась одна В контексті нашого уроку її втілюють два герої — Гобсек і Плюшкш Орієнтовна порівняльна характеристика героїв творів М. Гоголя й О. де Бальзака
Гобсек | Плюшкін |
Сімдесят шість років Іноді я запитував себе, якої він статі»? очі маленькі і жовті, як у тхора, і майже без вій | Сьомий десяток живу Довго не міг розпізнати, якої статі була постать жінка чи чоловік маленькі очиці ще не погасли й бігали з-під високо порослих брів, як МИШІ |
У кімнаті, суміжній зі спальнею небіжчика, я виявив і протухлі паштети, і купи всілякого харчу, і навіть устриці та рибу, вкриту густою пліснявою Ці дарунки, одержані не так давно, лежали впереміш із ящиками всіляких розмірів, з пачками чаю, кави Кімната була захаращена меблями, срібними виробами, лампами, картинами, вазами, книгами, найрізноманітнішими рідкіс ними речами | Він нарешті опинився на світлі і був вражений картиною безладдя Здавалося, ніби в домі почалося миття підлог і сюди на цей час знесено всі меблі На бюро лежало безліч усілякої всячини купа списаних дрібно папірців, накритих мар муровим позеленілим пресом з яєчком зверху, якась старовинна книга в шкіряній оправі з червоним обрізом, лимон, зовсім висохлий, не більший за лісовий горіх, відламана ручка від крісла, чарка з якоюсь рідиною і трьома мухами, накрита листом, шматочок сургучика, шматочок десь піднятої ганчірки, два пера, вимазані в чорнило |
Гобсек брав усе, починаючи від кошика з рибою, що його приносив бідняк, і кінчаючи пакунком свічок — подарунком якого небудь святенника, брав він і срібний посуд від багатіїв, і золоті табакерки від спекулянтів | Він ходив ще кожного дня по вули цях свого села, зазирав під містки, під перекладини, і все, що тільки траплялося йому стара підошва, баб’яча ганчірка, залізний цвях, глиняний черепок, — усе тягнув до себе |
Гобсек | Плюшкін |
…до чого може дійти скупість, коли вона перетворюється на сліпий, позбавлений усякої логіки інстинкт | …і до такого нікчемства, дріб’язковості, гидоти могла дійти людина? Могла так змінитися? І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною… |
Працюючи з текстом, учитель з учнями доходять висновку: ненаситна скнарість руйнує людську сутність Плюшкіна, призводить його до повної самотності. Він не бере ніякої участі в житті людей. Спілкування з людьми, на його думку, завдає шкоди його матеріальному добробуту. Скупість створює прірву між Плюшкіним та його дітьми. А Гобсек? У нього немає друзів, знайомих, близьких. Він нікого не приймає в себе, окрім боржників та адвоката Дервіля. З єдиною сестрою він не бачиться, оскільки побоюється спадкоємців. Він залишається один, замкнений у своєму егоїзмі. Ця робота допоможе учням успішно виконати домашнє завдання й іншого плану: дати порівняльну характеристику образів Плюшкіна та батька Гранде («Євгенія Гранде» О. де Бальзака) або Гобсека та скупого лицаря («Скупий лицар» О. Пушкіна). Працюючи над порівняльними характеристиками образів, учні простежують появу й розвиток «вічних» образів у світовій літературі й доходять висновку, що образ Гобсека доповнює собою галерею скнар, яку продовжили потім батько Гранде, скупий лицар і Плюшкін. Створюючи ці образи, письменники різних країн і народів намагалися допомогти людству позбавитися страшних вад. Застосування елементів компаративного аналізу художніх творів можливе і в середніх класах. Звичайно, вчитель обмежиться тематологічним рівнем, але урізноманітнить форми й прийоми роботи з текстом, залучить учнів до дослідницької діяльності. Наприклад, працюючи над темою «Казки» в 5 класі, словесник має можливість порівняти казки слов’янських народів, котрі споконвіку були сусідами й розмовляли схожими мовами. Ж. Клименко пропонує згрупувати казки за єдністю ідейно-тематичного спрямування, подібністю сюжетів та мотивів (див. табл. на с. 102). Робота з цим матеріалом може будуватися по-різному. Творчій групі з 3 — 4 учнів можна запропонувати підготувати до уроку позакласного читання повідомлення про співзвучність казок різних народів. Орієнтовні завдання
— Прочитайте лужицьку народну казку «Принц та його чарівний кінь». Перекажіть коротко, про що в ній розповідається. Героїні якої української народної казки теж допомагає чарівний кінь?
~~ Прочитайте польську народну казку «Два брати» (або чеську «Чудодійний млинок»). Подумайте, які риси людського характеру засуджуються в цій казці, а які возвеличуються? Чи перегукується цей твір з українською народною казкою «Про правду й кривду»? Доведіть свою думку. — Прочитайте чеську народну казку «Чому ведмідь з лисичкою не дружить» (або лужицьку «Горщик меду»).
Які українські народні казки про лисицю ви знаєте? Чим вони нагадують чеську казку?
— Казка допомагала людині краєчком ока зазирнути в майбутнє. Назвіть казки народів світу (зокрема й українські), в яких ідеться про чарівні предмети — прообраз механізмів, що прийшли на допомогу людині через століття. — Казка виховує в людях почуття краси.
У ній відбилися уявлення людини про красу зовнішню та внутрішню. Прочитайте лужицьку народну казку «Гарна сестра».
Знайдіть у ній опис зовнішності дівчини («Дівчина була дуже гарна. Як усміхалася, то в неї на вустах розквітала троянда, як чесала коси, то з них сипалися золоті зірки, а як мила руки, то на них вигравали золоті перли»). Порівняйте його з описом зовнішності жінки-господині в українській колядці: По двору ходить — як сонце сходить, А в хату ввійде — як зоря зійде, А заговорить — як дзвін задзвонить, А засміється — сад-виноград в’ється. Чи схожі ці описи?
Доведіть свою думку. Маючи на меті розвиток логічного мислення й мовлення учнів, учитель може запропонувати їм підготувати вибірковий переказ (або розповідь) за казками.
Наприклад, скласти розповідь про бабину дочку (українська народна казка «Бабина дочка й дідова дочка») і добру дівчину (польська народна казка «Про двох дівчат, добру й лиху»). Результатом виконання запропонованих завдань має стати висновок, зроблений учителем та учнями: схожість казок свідчить про єдність людей, які живуть на землі, про близькість їхніх поглядів і прагнень, а відмінності відбивають національну своєрідність, особливості історії, географії, традицій, побуту кожного народу. На запитання «Які можливості компаративістики як шкільної методики аналізу тексту? » Д. Наливайко в одному з інтерв’ю відповів: «…
Необхідність порівняльного вивчення літератури та її методики не викликає сумнівів. Це вивчення розпочинати треба з простого, з зіставлень творів, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю, здійснюючи зіставлення на різних рівнях — теми, сюжету, композиції, жанрової структури, стилістики тощо, фіксуючи при цьому, що в них повторюється і якою мірою, що редукується, що трансформується і т. ін. Цим шляхом досягається не тільки виявлення типологічних спільностей літературних явищ, а й поглиблене проникнення в їхній художній світ, в їхню індивідуальну неповторність» [4].
Фрагмент уроку — М. Гоголь та О. де Бальзак