Гордиенко Дмитрий Прокопьевич

Дата рождения — 08 декабря — 1901 Дата смерти — 01 января — 1974 Гордієнко Дмитро Прокопович народився 8 грудня 1901 року в с. Плужники Яготинського повіту Київської губернії в селянській сім’ї. Під час революційних подій боровся в партизанському загоні проти німецьких військ і гетьманщини, був бійцем знаменитої Богунської бригади. У 1921 році працював секретарем Яготинського райкому комсомолу. Закінчив прискорені курси журналістики при ЦК КП(б)У, після чого працював у редакціях газет «Вісті», «Пролетар» та журналів «Декада» і «Всесвіт», де з травня 1933 року обіймав посаду заступника редактора. Почав писати вірші з 1922 року.

Брав участь в утворенні Прилуцької філії «Плугу», очолював Полтавську губернську філію цієї організації селянських письменників, потім перебував у літературних організаціях «Молот», «Молодняк», «Пролітфронт», «ВУСПП», член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Автор поетичних збірок «У путь» (1927), «Арки» (1929), повісті «Зелений флігель» (1928), романів «Тинда» (1930), «Завойовники надр» (1932), збірок оповідань «Поламані люди» (1929), «Злочин механіка» (1930), «Мар’яна-Ївга», «Чужі профілі» (1933), низки книжок нарисів. Заарештований у Харкові 5 грудня 1934 року.

В обвинувальному висновку, підготовленому оперуповноваженим НКВС УРСР Бліоком, Д. Гордієнкові інкримінувалася стаття 54-8 КК УРСР — участь у контрреволюційній терористичній організації і пропонувалося таке: «Зважаючи на те, що слідчих матеріалів для віддачі обвинуваченого під суд недостатньо і враховуючи його соціальну небезпеку, вважав би: слідча справу по обвинуваченню Гордієнка Д.

П. направити на розгляд особливої наради при НКВС УРСР з клопотанням про ув’язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років». Під час допитів і суду Д.

Гордієнко категорично відкидав обвинувачення як безпідставне. І все ж особливою нарадою при НКВС СРСР 10 квітня 1935 року його було засуджено на 5 років виправних трудових таборів. Відбував покарання Д. Гордієнко в таборах НКВС на Колимі. З 1939 року працював як вільнонайманий у системі Дальбуду НКВС СРСР.

14 травня 1949 року повторно був заарештований у Бійську і 28 липня 1949 року Алтайським крайовим судом засуджений на 25 років виправно-трудових таборів. Будучи ув’язненим у виправно-трудовій колонії №3 міста Барнаула, 5 лютого 1954 року звернувся з заявою до Генерального прокурора СРСР, в якій, зокрема, писав: «Ворог Берія та компанія і після своєї заслуженої смерті тримають досі таких людей, як я, в своїх хижих лапах…» Ухвалою військового трибуналу Київського військового округу 2 грудня 1955 року постанову особливої наради НКВС СРСР від 10 квітня 1935 року у справі Гордієнка Д. П. скасовано, а справу припинено за недоведеністю складу злочину. 4 січня 1955 року Д. Гордієнка звільнили з-під варти достроково — у зв’язку з хворобою. Помер 1 січня 1974 року.