Гордиенко Дмитро Прокопьевич

Дата народження — 08 грудня — 1901 Дата смерті — 01 січня — 1974 Гордієнко Дмитро Прокопович народився 8 грудня 1901 долі в с. Плужники Яготинського повіту Київської губернії в селянській сім’ї. Під година революційних подій боровся в партизанському загоні проти німецьких військ і гетьманщини, був бійцем знаменитої Богунської бригади. В 1921 році працював секретарем Яготинського райкому комсомолу. Закінчив прискорені курси журналістики при ЦК КП(б)В, після чого працював у редакціях газет «Вісті», «Пролетар» та журналів «Декада» і «Всесвіт», де з травня 1933 долі обіймав посаду заступника редактори Почав писати вірші з 1922 долі. Бравий доля в утворенні Прилуцької філії «Плугу», очолював Полтавську губернську філію цієї організації селянських письменників, потім перебував у літературних організаціях «Молот», «Молодняк», «Пролітфронт», «ВУСПП», член Спілки письменників СРСР з 1934 долі Автор поетичних збірок «У шлях» (1927), «Арки» (1929), повісті «Зелений флігель» (1928), романів «Тинда» (1930), «Завойовники надр» (1932), збірок оповідань «Поламані люди» (1929), «Злочин механіка» (1930), » Мар’яна-Ївга», «Чужі профілі» (1933), низки книжок нарисів.

Заарештований у Харкові 5 грудня 1934 долі В обвинувальному висновку, підготовленому оперуповноваженим НКВС УРСР Бліоком, Д. Гордієнкові інкримінувалася стаття 54-8 КК УРСР — доля в контрреволюційній терористичній організації й пропонувалося таке: «Зважаючи на ті, що слідчих матеріалів для віддачі обвинуваченого під суд недостатньо й враховуючи його соціальну небезпеку, вважав би: слідча справу по обвинуваченню Гордієнка Д. П. направити на розгляд особливої наради при НКВС УРСР з клопотанням про ув’язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років». Під година допитів і суду Д.

Гордієнко категорично відкидав обвинувачення як безпідставне. І все-таки особливою нарадою при НКВС СРСР 10 квітня 1935 долі його було засуджено на 5 років виправних трудових таборів. Відбував покарання Д. Гордієнко в таборах НКВС на Колимі. З 1939 долі працював як вільнонайманий у системі Дальбуду НКВС СРСР. 14 травня 1949 долі повторно був заарештований у Бійську й 28 липня 1949 долі Алтайським крайовим судом засуджений на 25 років виправно-трудових таборів.

Будучи ув’язненим у виправно-трудовій колонії №3 міста Барнаул, 5 лютого 1954 долі звернувся з заявою до Генерального прокурора СРСР, у якій, зокрема, писав: «Ворог Берія та компанія й після своєї заслуженої смерті тримають досі таких людей, як я, у своїх хижих лабетах…» Ухвалою військового трибуналу Київського військового округу 2 грудня 1955 долі постанову особливої наради НКВС СРСР від 10 квітня 1935 долі в справі Гордієнка Д. П. скасовано, а справу припинено за недоведеністю складу злочину.

4 січня 1955 долі Д. Гордієнка звільнили з-під варти достроково — у зв’язку з хворобою. Помер 1 січня 1974 долі