І вирили яму
Містер Хокінс Мумрат, чиновник бенгальської цивільної служби Її Величності, зліг у ліжко, щоб померти від черевного тифу. У газетах вже вийшли некрологи з приводу його майбутньої смерті, міністерство замовило похорони . Але Мумрат одужав, і все це здалося йому спочатку дуже цікавим і веселим.
Коли ж прийшов час підбивати рахунки за рік, виявилося, що одна могила не оплачена і вільна. Дирекція кладовища готова була себе поховати. Вона направила справу Мумрату, на що той відповів, що йому могили не потрібно й оплачувати її він не збирається. Уряд провінції також відмовилося оплачувати вартість могили, заявивши, що справа стосується виключно містера Хокінса Мумрата і бухгалтерії. Бухгалтерія кладовища утримала з місячного платні Мумрата вартість могили.
Тоді Мумрат почав писати скарги у відповідні інстанції, але в кожній інстанції його направляли в іншу інстанцію. Зрештою, Мумрат направив всі листи помічникові бухгалтера кладовища з вимогою повернути утримані гроші відповідно до якоїсь вигаданої статтею. Це налякало помічника і він відшкодував гроші і компенсував усі витрати за рахунок коштів кладовища.
Мумрат ж, домігшись нарешті свого, вирішив відсвяткувати перемогу біля своєї могили. У порожній могилі кобра вивела потомство. Не помітивши її, Мумрат наступив їй на хвіст, і вона вкусила його.
Він поспішно повернувся додому, де і помер через 5 годин. І тоді помічник бухгалтера кладовища зробив запис у «Книзі поточних рахунків», і в Індії запанував мир.
І вирили яму