Історик як детектив
ІСТОРИК ЯК ДЕТЕКТИВ
Один із підходів до історії, який часто заохочує учнів до пошуку, — це наголошення на тому, що історик як детектив вишукує правду де моте і постіпно переглядає та перевіряє результати. Пропонуємо матеріал, який можна використати саме в такому напрямку при вивчєнні історії, підкреслюючи критичне мислення. 1. Історія — це пам’ять сказаного і зробленого.
К. Бекер Історик відбудовує минуле з того, що залишилося з минулого. На жаль, не можна точно відтворити історичні події. Тому часто історія є комбінацією вигадок, припущень і деяких фактів. 2. Історія має завжди бути добре приготовлена, не так, як біфштекс. М. А. Гавриш Історики спираються на первісні джерела, документи, які походять із того часу та місцевості, яку вивчають.
Прикладами таких первісних джерел є листи, щоденники, газетні статті, офіційні документи . Учням необхідно навчитися відрізняти первинні документи від вторинних. 3. Цілком надійне свідчення — це виняткова небуденна подія.
Т. С. Джером Більшість свідків має своє бачення історичних подій. Свідки рідко бувають надійними, тому історики мусять розсудливо ставитися до свідчень, коли спираються у своїх спробах відтворити найбільш можливий варіант подій. 4. Історія — це лише нагромадження переплутаних фактів.
Лорд Честерфілд Фізичні, очевидні докази, хоча й відкривають багато різних можливостей, водночас ставлять безліч обмежень. Часто фізичні докази потребують додаткового вивчення та творчого осмислення. 5. Підробка джерел є одним із найдавніших та звичайних злочинів.
А. Невінз Підробка, як і вигадливий свідок,- це звичайне явище. Історики мають бути ознайомлені з історичними неточностями, географічними помилками та іншими розбіжностями, які трапляються в документах. 6. Не можна заперечити, що історики пишуть із різним рівнем достовірності, із різних відстаней; історики пишуть у різних контекстах і з різних точок зору. Патрик Гардинер Історики часто не погоджуються один з одним, хоча всі вони розглядають одні й ті самі факти. Така неузгодженість виникає через особисту позицію історика і мету його історичного дослідження.
Наприклад, для одних з вас історія може бути захопленням, а для інших — лише завданням. 7. Історик з’ясовує причини того, що відбулося, але ніколи не розглядає всіх причин. П. Копкин Історики повинні з’ясовувати головну причину історичної події. Але жодна подія не відбувається в порожнечі. Існує безліч ступенів у контексті, в якому подія відбулася.
Довідатися про головну причину події так само важко, як «знайти голку в копиці сіна». Висновок: щоб бути добрим істориком, треба вивчати історіографію. Історики мають навчитися думати, міркувати, оцінювати, подавати та випробовувати гіпотези і продовжувати пошук невловної правди про історичні події. Завдання/ поради для вчителів 1) Які вміння вимагає кожен з пунктів 1-7? 2) Подумайте, як можна використати цю вправу в роботі з учнями. І. Франко
Історик як детектив