Історія помідора Колись з Америки в Іспанію була завезена декоративна рослина, назва якої по-іспанськи звучить «помо дель» — Перу. На сьогоднішній день цією рослиною є улюблена нами культурна городня рослина — помідор. Її здавна культивували в Перу та Еквадорі давні інки, а в Мексиці — ацтеки. Вони називали рослину тумантла, а завойовники Америки іспанці змінили це слово на томат. Його дикорослі види ще й сьогодні ростуть у Перу та Еквадорі, де відомі ще із V ст.., а на наш континент помідор потрапив лише у ХVІ ст.. і то як декоративна рослина.
У Німеччині його вирощували як кімнатну рослину, у Франції як прикраси та декорації, причому дали їм назву «пом д’амур — яблуко кохання», у Великобританії та Росії вирощували в оранжереях як рідкісну рослину. Італійці першими у Європі оцінили заокеанського гостя, давши йому найменування «поммі д’оро — золоті яблука». Вчені вважають, що до Італії, мабуть, потрапили помідори із жовтими плодами. Першим помідор описав ботанік Маттіолі.
Зроблена ним біологічна характеристика призвела до того, що аж до ХІХ ст.. томати в їжу не вживали, тому що вчений назвав їх «mala insane» — нездоровий фрукт. У зв’язку з цим, тривалий час панувала думка, що помідори отруйні. У деякій мірі він мав рацію, тому що зелені частини рослини були помірно отруйними і до того помідор належить до родини пасльонові, серед представників якої наявні досить отруйні рослини. У нашій країні помідори спочатку вирощували у південних областях, але все-таки пізніше вони поширилися у північні райони. Агрономи називали їх «любовні яблучка», так як «плоди мають вигляд гладеньких і дуже гарних яблучок, які здебільшого забарвлені у червоні кольори і цим надають зіллю краси».
Саме російські вчені-агрономи зазначали, що думка про отруйність помідорів на має підстави. Це досить приємні і корисні плоди. Тому завдяки їм у ХІХ ст.. помідори набули широкого поширення в Росії і у нас на Україні. Із історії помідорів відомо, що Джорджа Вашингтона у свій час хотіли отруїти стравою із помідорів. Людина, яка це зробила, злякалася кари, і наклала на себе руки. А Дж.
Вашингтон, посмакувавши стравою, залишився живим, прожив багато років і був першим президентом США, не дізнавшись про спробу його вбити. На сьогоднішній день жодна національна кухня не обходиться без цієї рослини. Солоні, квашені, мариновані, свіжі плоди містять чимало поживних речовин.
Але в народній медицині вони не використовуються, зате використовуються на святі «Томатина або Бійка помідорів» . Воно відзначається в останню середу серпня на сході Іспанії в місті Буньол. Це щорічне національне помідорометання — «Томатний фестиваль» — присвячений літу, яке вже закінчується.
Цікаво те, що вчені світу не можуть дійти до єдиної точки зору — це овочі чи фрукти? З точки зору ботаніки, томати мають плоди, що називаються багатогніздними ягодами. У англійській мові різниці між фруктом і плодом немає. У 1893 р. Верховний суд США одноголосно визнав, що не дивлячись на ботанічні характеристики помідорів, як ягід, їх необхідно вважати овочами, коли мова йде про митні збори. У 2001 р. Євросоюз вирішив, що помідори не овочі, а фрукти.
Але в нашій сільськогосподарській літературі помідори розглядаються як овочі.