Капітан тушин і його роль у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Твір по літературі: Капітан тушин і його роль у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Справжнім героєм роману «Війна й мир» є російський народ. Захищаючи рідну землю від наполеонівської навали, росіяни виявили винятковий героїзм, мужність, стійкість і витримку. Л. Н. Толстой глибоко вірив у це й уважав, що основна сила — це народна сила, джерелом якої був народний патріотизм. Народ у романі з’являється завжди, коли мова йде про долю всієї армії. Товстої описав всі етапи війни, починаючи з того моменту, коли народ починає збирати сили, до тої мінути, коли «дрюк народної війни» обрушився на голову ворога. У кожному витку війни автор показує новий етап розвитку народної свідомості. Товстої показав, як зароджується почуття образи, як зріє помста, як до кінця війни ненависть переміняється на презирство й жалість

Розповісти правду про війну дуже складно. Новаторство автора зв’язане не тільки з тим, що він зобразив людину на війні, а головне, що він відкрив героїку війни, представивши її як буденну справу й одночасне випробування щиросердечних якостей, сил людини

И законно те, що носіями сьогодення, справжнього героїзму з’явилися прості, скромні люди, такі як капітан Тушин або Тимохін, забуті історією

Тушин — це проста й скромна людина, маленького росту, щуплий, що губиться в присутності начальників, що не вміє правильно віддавати честь. Його важко відрізнити від солдатів. Тушин живе із солдатами одним життям, їсть і п’є з ними, співає їхньої пісні, бере участь у їхніх розмовах. Під час боїв він не знає страху: із жменькою солдатів, таких же героїв, як і їхній командир, Тушин з дивною мужністю й героїзмом виконує свій борг, незважаючи на те, що прикриття пішла по чиїмсь наказі в середині справи

На своїй батареї Тушин перетворив до невпізнанності: незважаючи на свою сухорляву статуру, вона нагадував богатиря. Капітан був поглинений боєм, бачив тільки свої знаряддя й ворога, становив єдине ціле з усією батареєю: пушками, людьми, конями. Тушин називає знаряддя по іменах, ласкаво говорить із ними, йому ввижається навіть, що це він кидає ядра у ворога. У цей момент все його щастя й горе, любов і ненависть, радість і сум нерозривно пов’язані з битвою, знаряддями, димом, товаришами й ворогом

Іноді навіть створюється враження, що батарея, що втратила знаряддя, більшу частину людей, тримається на своїй позиції під натиском ворога й без усякого прикриття тільки завдяки залізній волі й непохитній самовідданості свого капітана. Дух батареї, що втілений у Тушині, змушує солдат весело боротися й весело вмирати, глузувати з ад’ютанта, що наказує йти з позиції й боягузливо ховається від ядер. Всі вони знають, що рятують відступаючу армію, але не усвідомлять свого власного героїзму. Саме ця виснажена й ледве живаючи від постійних атак ворога батарея зіграла одну із ключових ролей всражении.

И що ж одержав капітан Тушин замість загиблих товаришів і розбитих знарядь? На жаль, лише невдоволення начальства стало нагородою героям. Коли Тушин входить у штаб, ми по його незручності й зневазі високих чинів розуміємо, що він тут чужий, що група генералів і ад’ютантів існує окремо від того, що було на поле бою. Подвиг його батареї не замічений; до нагороди будуть представлені люди, чиє геройство підтверджене ад’ютантами й офіцерами, що не були в той день під кулями. Але капітан не намагається виправдатися — інакше буде покараний командир його прикриття. І тільки Андрій Болконский, що виводив знаряддя разом з Тушиним, рятує військову честь батареї

Цей випадок уразив князя Андрія. Происходящее в армії було так дивно, так несхоже на те, на що він сподівався. Князь Андрій побачив кар’єризм, зраду союзників, дріб’язковість, боягузтво, неправда — словом, все те, від чого він біг на війну. І, звичайно, особливе значення в цьому прозрінні, зіткненні з реальним життям має зустріч із капітаном Тушиним. Цей маленький і скромний офіцер, поджегший Шенграбен, але зовсім не думаючий, що він герой, а навпаки, що боїться начальства, зробив на князя величезне враження. Від цього непоказного капітана Андрій одержує справжній урок героїзму. Болконский зрозумів, що героїчний вид часто буває оманний. Його подання про життєві цінності, про щирий починає змінюватися

Ми запам’ятовуємо імена великих полководців, а от ім’я капітана, поджегшего Шенграбен, навряд чи хто згадає. Скільки тушиних, тимо-хиних лежить на бойовищах. Сотні, тисячі невідомих героїв спочивають на цих полях. Історія не називає їхні імена. Не в ім’я хрестів, чинів, слави боролися й умирали російські солдати, у мінути подвигу найменше думали вони про славу. У своєму романі-епопеї Товстої довів, що народ зробив подвиг, що народ — герой