Класна година в 11 класі Усний журнал : » Бринить, співає наша мова…»

Усний журнал : » Бринить, співає наша мова…»

Слайд 1

Слайд 2

Епіграф: «Мова — це кров

Що оббігає тіло нації.

Виточи кров — умре нація».

Юліан Дзерович

Мета : Формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Тип заняття: Усний журнал.

Обладнання: Мультимедійний кабінет з відповідною апаратурою, екран, малюнки дітей, оформлення столу, на якому мають знаходитись підручники, виставка портретів письменників та збірки їх творів.

Слайд 3

Ведучий

Доброго дня, шановні друзі!

Ми раді вітати вас

Нехай цей урок збагатить ваші знання про українську мову, її історію, традиції, допоможе дізнатись багато цікавого про визначних діячів української словесності.

Або просто дозволить цікаво провести цей час із нами.

Слайд 4,5,6

Сторінка 1. Як парость виноградної лози…

Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми — знак миру. Потім — схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті — ієрогліфи.

Прямим попередником слов’янської мови — є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян — братами Кирилом і Мефодієм.

За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка Костянтина названо «творцем слов’янського письма».

Слайд 7

У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. «Повість минулих літ» називає книги «ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини». «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, — зазначав літописець, — то знайдеш користь душі своїй».

Слайд 8

Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує память святого преподобного Нестора-літописця. Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником.

Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона.

Книжкова справа стала змістом його життя.

Слайд 9

Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.

Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття.

Слайд 10,11,12

У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови , українсько-білоруської , слов’яноукраїнської, староукраїнської , церковнослов’янської . Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський, а основоположником — Т. Г. Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

Слайд 13

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVIII століття з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Слайд 14

Ще Вольтер писав, що «всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя». Тому в 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної.

Слайд 15,16

У день української писемності та мови стартує VI Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований великим українським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну землю. Після здобуття незалежності він часто приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика, бо він був переконаний, що є мова — є й держава, немає мови — немає держави.

Так народилася ідея конкурсу з української мови для української ж молоді. Рік від року конкурс набуває популярності, бо головна мета цього мовного змагання — утверджувати державний статус української мови, підносити її престиж.

Слайд 17

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде.

Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям.

Згадаймо дати в скорботному календарі української мови:

Слайд 18

1720 рік — російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. 1796 рік — видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 1775 р. — зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

Слайд 19 1863 р. — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 1876 р. — указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. 1884 р. — закрито всі українські театри.

1908 р. — вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи».

Слайд 20 1914 р. — російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. 1938 р. — сталінський уряд видає постанову про обов? язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській. 1983 р. — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 р. — видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Слайд 21

Молитва Гріховний світ вирує неспроста, Підступний демон, що керує нами, Та піднімається нетлінно над віками Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди, Бо ми блукаєм хащами ще й нині, Прости гріхи й провини безневинні, І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи! Зціли нас всіх, зціли, Всели в серця неопалиму мрію, Щоб ми, пізнавши віру і надію, Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав. Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров пролита в боротьбі. Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі.

Слайд 22

Сторінка 2. Українська мова: правові та соціальні аспекти

Слайд 23

Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови, запроваджений в 1997 році