Книга, що змусила мене по-новому глянути на мир, на самого себе (По романі И. А. Буніна «Життя Арсеньєва»;) Життя Арсеньєва Бунін И. А

Книга, що змусила мене по-новому глянути на мир, на самого себе (По романі И. А. Буніна «Життя Арсеньєва»)
Як ні смутно в цьому незрозумілому світі, він все-таки прекрасний, і нам все-таки жагуче хочеться бути щасливими й любити друг друга

И. Бунін. Життя Арсеньєва

Самим великим добутком И. А. Буніна, створеним в еміграції, був роман «Життя Арсеньєва». Це автобіографічний роман, у якому письменник розповідає про свій духовний розвиток, про щасливі й трагічні відчуття буття. Я із захватом прочитала роман. Книгу, що письменник створював одинадцять довоєнного років, я сприймала як живий організм. Дійсно, цим твором Бунін залишив свій слід на землі. Я не могла без захвату читати п’яту її частину — про любов, що і за задумом, і по втіленню близька до моїх улюблених оповідань И. А. Буніна із циклу «Темні алеї».

Зворушливо, що ця бунинская річ — сама відверта, лірична. Я відчула не тільки ліричну принадність цього утвору, але й постійна присутність автора, що пройшов довгий життєвий шлях. Хіба не захоплює повернення шістдесятирічної людини у власне дитинство і юність — і відразу «стрибок» у власну старість. Ах, як гарна лірична проза Буніна, у неї легко поринути, але з її важко вийти. Ця проза дійсно спричиняє. Я відчула, читаючи, що не можна в цій книзі пропустити ні слова, інакше розсиплеться ціле, порушиться злиття сьогодення й минулого, відбите в цьому мовному потоці

Я згодна з думкою, що герой «Життя Арсеньєва» — це як би сам И. А. Бунін, у якого дитинство, юність зложилися настільки сприятливо й гармонійно, що він тільки й займався тим, що набирав духовні сили

И я с подякою згадувала своє прекрасне дитинство, у якому була улюблена й щаслива поруч із братом і сестрою. Спасибі величезне моєю дорогою матері, що не тільки подарувала мені красу миру, але перша навчила мене любити творчість великого Пушкіна й відчувати принадність народної пісні. Вона навчила мене захоплюватися прекрасними явищами дійсності, запалила іскорку в моїй душі, що не дає жити спокійно, підтримує постійно костерок духовності, потреба осягати прекрасне

Я насолоджувалася читанням кожної з п’яти книг, це була теперішня духовна робота, що відбувалася не тільки в герої, але й у мені, читачці

Будинок, батьки, що оточують природа; перша побачена смерть; релігія; читання Пушкіна й Гоголя; преклоніння перед братом Георгієм; казенщина й сірість гімназії; перші закоханості, прагнення пізнати мир, перші подорожі. Мені подобається Арсеньєв тим, що йому хочеться «що-небудь» видумати й розповісти у віршах, зрозуміти й виразити щось, що відбувається в ньому самому

П’ята книга, на мій погляд, найважливіша в романі Буніна. Розвиток в Арсеньєві художника показано через головну подію його юності — любов Клике.

Цікавий період творчого пробудження Арсеньєва. Змінився його характер: він став мужественнее, простіше, добріше, спокійніше. Ідея «вічної нерозлучності» з коханою людиною, висловлена героєм,- дорога й близька мені, а в Арсеньєва викликала здивування: «Невже й впрямь ми зійшлися назавжди й отож і будемо жити до самої старості, будемо, як всі, мати будинок, дітей?..»

Як жаль, що Лику полюбила Арсеньєва по-справжньому, а він не міг оцінити цю велику здатність жінки. Жити тільки нею він не міг, — знайшов мету й опору у творчості. Засуджую його за те, що, сп’янений творчою волею, герой захоплювався іншими жінками: «Я поет, а всяке мистецтво, за словами Гете, почуттєво». Сумно, що Лику все-таки не була породжена супутницею художника, що могла б розчинитися в ньому, у його житті, у його інтересах, — і поступово їхня любов стала сходити на немає. Ця жінка близька мені своєю щиросердечною красою, вірністю улюбленому, сталістю почуттів. Лику страждала. Пішла від нього й незабаром умерла. Любов пішла, залишившись в Арсеньєві у вигляді пам’яті: «Так ніжно й добре я любив тебе, що кращі мінути цього почуття залишаться для мене найблагороднішими й чистими відчуттями у всьому житті».

Прочитавши «Життя Арсеньєва», кращу книгу Буніна, я зрозуміла, що вона стала однієї з головних моїх книг, незабутніх, дуже духовних і гарних.