Краса і велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильського
Ставлення до слова як до магічної сили — прикметна риса поетичного таланту Максима Рильського. Хоч слово для всіх поетів є, так би мовити, «матеріалом» для творчості, проте в українській літературі знайдеться небагато таких, хто б його поважав і обожнював настільки, як Максим Тадейович Рильський. Великий знавець рідної мови, він кожним віршем засвідчував красу і велич українського слова.
Чимало у творчому доробку поета віршів, тематично присвячених проблемам рідної мови, яких за часів тотальної русифікації було ой як багато.
Як громадянську акцію, спрямовану проти брутального тиску русифікаторів, нищення ними національної культури, сприйняли в Україні вірш Рильського Рідна мова, вперше прочитаний автором на IV з’їзді українських письменників 1959 року. Це твір про нечувані страждання української мови, про глум, який чинили над нашим словом цареві блазні і кати, раби на розум і на вдачу, що докладали всіляких, найчорніших, зусиль, аби запрягти мову великого народу в ярмо, і осліпити, й повести на чорні торжища незрячу. Показуючи знущання імперських чиновників над українською мовою, поет звертає увагу на тортури, яких вона зазнавала: їй виривали язик, її розлючено топтали, кидали за грати.
Наша мова була порубана, посічена, як герой старовинної думи Федір Безрідний. І все ж вона не загинула, вижила, з6ерегла свій дух велично-гідної.
Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова. Весняних пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.
Порівняння живого слова народу з яскравою багатобарвною і мінливою веселкою не випадкове, бо у мові знаходить свій вияв усе розмаїття навколишнього світу. У метафоричних висловах життя духовного основа, язик вогненний, народу віще слово розкривається величезна роль української мови в житті українського народу. В іншому своєму вірші «Мова» поет звергається до кожного українця, бо переконаний: якою 6 не була мовна політика держави, якими 6 наполегливими не були заходи русифікаторів, станови ще української мови залежатиме врешті від ставлення до неї безпосередніх мовців: як парость виноградної лози, плекайте мову…
Автор закликає своїх сучасників і нащадків не засмічувати рідну мову, дбати про її чистоту, прислухатися до мови народу, бо немає… мудріших, ніж народ, учителів; у нього кожне слово — це перлина…
Рильський радить частіше заглядати у словник, вживати слова і вирази правильно, щоб мова була виразною й багатою. Вірш звучить як настанова вчителя, мудрого порадника, як заповіт.
Максим Рильський був переконаний у надзвичайній здатності слова, особливо поетичного, впливати на свідомість людини. Про таємниці мистецтва поезії він розмірковує у вірші «Поетичне мистецтво». Справжня поезія — це така висока простота, таке єднання точних слів, які не приймають марнославства, лицемірства, будь-якої фальші.
Справжня поезія — це розкриття глибинної суті життєвих явищ. Отож, звергаючись до митця, до себе самого, Рильський проголошує:
Слова повинні буть покірні Чуттям і помислам твоїм, І рими мусять бути вірні, Як друзі в подвигу святім.
Краса і велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильського