Красницкий Олександр Іванович

Дата народження — Дата смерті — (29.08.1866 р. Москва — 16.01.1917 р. С. Петербург /с. з.) — письменник, прозаїк, журналіст, віршотворець.

Имевший більше 50 псевдонімів, але більше відомий під таким як «Олександр Лаврів». Єдиний син художника Імператорської Академії Мистецтв — Івана Яковича Красницкого (1830 р. Москва — 29.07.1898 р. С. Петербурзі. /с. с.

) Раніше дитинство Олександра пройшло в маєтку батьків у Тверской губернії, Ржевского повіту, а потім у роз’їздах з батьком по Московської, Тверской, Новгородської губерніям, стародавності яких фотографував батько. Самостійно навчившись читати в 5 років читав не перебираючи все, що знаходив у величезній батьківській бібліотеці Не пройшло мимо Олександра й те, що його батько виховувався із сім’єю А. С.

Хомякова й зустрічався з усіма видатними діячами того часу. Іван Якович був особисто знаком з Гоголем, Бєлінським, кн. П. А.

В’яземським, Аксаковим і багатьма ін. А, будучи піонером у фотографії, і відкривши в 1861 році одну з перших фотомайстерень у Москві, у Пречистенском Палаці, у правому флігелі, був запрошений і фотографував Коронацію й Помазання на Престол Олександра III, за що був нагороджений «Коронаційною медаллю». У свій час Іван Якович був вибраний членом-кореспондентом суспільства аматорів древньої писемності Всі ці зустрічі й справи батька відбилися надалі на творчості Олександра Івановича Красницкого.

В 1883 році він написав свою першу замітку в «Петербурзькій газеті», а незабаром став професійним журналістом. Працював в «Петроградській газеті» (1885), попутно в «Мінуті» (редакція А.

А. Соколова), «Новинах», в «Петербурзькій газеті» був співробітником до1891, редагував щоденні газети «Останні новини» ( 1907-1908), «Новий голос» (1908). В 1892 р. Олександр Іванович став співробітником видавництва «Батьківщина» А. А.

Каспари, що перебувало в С. Петербурзі на Лиговской вул. буд.

114. З березня 1894 р. став помічником редактора взагалі всіх видань: газети «Батьківщина», журналів «Батьківщина», «Всесвітня Новина», «Суспільна бібліотека», «Скарб», «Веселун», «Мальовничий огляд усього миру». Редагував що видавалися А. А. Каспари газети: «Останні Звістки», «Новий голос», «Вечірній Петербург», «Нова Столична Газета», гумористичний журнал «Сміх і Сатира», двотижневий журнал «Збірник росіянці й іноземній літературі».

Більша частина літературних робіт Олександра Івановича надрукована у виданнях А. А. Каспари й у додатках до них, а, крім того, багато добутків вийшли окремими виданнями в П.

П. Сойкина, А. Ф. Девриена, М. Вольфа, Ситина. За весь період своєї творчості Олександр Іванович написав близько 100 романів, численне число оповідань, віршів.

Їм були написані короткі біографічні нариси «Про Бєлінського», «Про Пушкіна», біографії й примітки до повних зібрань творів Пушкіна, Жуковського, Гоголя, Нікітіна, добуткам «Герої Шекспіра», «Французька навала 1913 г». Його книги «Петра Утвір», Чудо-Вождь, «Сльози», «Маленький геркулес», «Під Російським прапором», витримали кілька видань. П’єси «Генералісимус Суворов» і «Ласкаве телятко» з успіхом ішли на сцені народного будинку 29 січня 1917 року, після тривалої хвороби, Олександр Іванович помер.