Майстерність Івана Андрійовича Крилова

Іван Андрійович Крилов — великий російський байкар, що зробив байку не тільки гостро сатиричним добутком, але поднявший її на небувалу висоту. Його добутки не просто оригінальні, високомистецькі, але вони не втратили свого значення й у наші дні Крилов у своїх байках не просто критикував царську владу, уряд і чиновників, у багатьох своїх добутках він зображував сатирично й висміював конкретні події й певних історичних особистостей. Так, у байці «Квартет» поет висміяв Державну раду і його керівників, оказавшихся нездатними й безпомічними перед конкретними політичними завданнями. Крилов обертає свою сатиру проти пустопорожніх базік і неуків. Байка була написана через рік після того, як приступився до своїх обов’язків сформований Олександром I Державна рада. Цар розділив його на чотири відділи, на чолі були поставлені високошляхетні вельможі: князь Лопухин (Козел), граф Аракчеев (Ведмідь), Завадовский (Осів), Мордвинів (Мавпа).

Пустуха-Мавпа, Осів, Козел Так клишавий Ведмедик ; Затіяли зіграти квартет» Ударили в смички, б’ють, а користі немає. И от пішли длиннейшие суперечки про те, кому з вельмож начальствовать над яким з відділів. Кілька разів їм довелося з волі пануючи мінятися ролями, поки нарешті, ролі були остаточно розподілені: От, пущі колишнього пішли в них розбори И суперечки Кому і як сидіти Але мудрий Соловей — народ — розуміє необхідну умову злагодженої гри квартету — роботи Державної ради — професіоналізм: «Щоб музикантом бути, так потрібне уменье И вуха ваших понежней», Ним відповідає Соловей И майже як афоризм, коротко й категорично звучать слова вироку: «А ви, друзі, як не сідаєте. Усе в музиканти не годитеся».

Крилов від імені народу, всіх розсудливих людей… говорить, що для заняття політикою, справами держави, недостатньо просто належати до вищого класу по народженню, необхідні фахова освіта й культура, природний розум і здатності оратора. Усього цього позбавлені призначені вельможі, того й не вийшло користі від них діяльності Цю же тему Крилов продовжує в байці «Лебідь, Рак і Щука». По обсязі байка зовсім невелика, але це не применшує її достоїнства. Вона гостро сатирична; мораль, дана автором на початку добутку, допомагає читачам настроїтися на потрібний лад, відразу й безпомилково зрозуміти думки автора, завуальовані езоповою мовою. Сучасники Крилова прекрасно розуміли алегорії поета Один раз Лебідь, Рак да Щука Везти з поклажею віз узялися, И разом троє все в нього впряглися; Зі шкіри лізуть геть, а воза досі немає ходу!

Поклажа б для них здавалася й легка, Так Лебідь рветься в хмари, Рак задкує назад, а Щука тягне вводу. Майстерність Івана Андрійовича полягає в універсальності його добутків. Написані на конкретні події, вони в силу своєї багатозначності можуть бути прикладені до будь-якого підходящого моменту. Вони існують поза часом і простором, у цьому їхнє головне достоїнство.

Вони так само актуальні сьогодні, як і сто років тому. Як пояснити цей феномен? У нього багато складових: це й талант Крилова, що знайшов свій вихід у сатирі, у жанрі байок. І прекрасна, образна й лаконічна мова, яким так майстерно користується автор, переходячи з літературного на розмовний, навіть часом на діалектний. І звичайно ж, знання матеріалу, про яке пише Іван Андрійович Крилов запозичить свої образи з фольклору, завдяки цьому письменникові не потрібні розгорнуті характеристики героїв, стереотипи вже зложилися протягом століть.

Цим він домагається лаконічності й точності характеристик, безпомилкового влучення вистину. Крилов — справді народний письменник, художник величезної сили, його вплив на російську літературу було величезним. В Івана Андрійовича вчилися такі майстри слова, як Некрасов, Салтиков-Щедрін, Островський У наш час байки Крилова знайшли нове життя.

Вони як і раніше борються зі святенництвом і лицемірством, вульгарністю й чванством — у цьому секрет їх довголіття