МЕТОД ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В СТАРШІЙ ШКОЛІ

Один з найдієвіших методів активізації уваги школярів — створення проблемних ситуацій. Проблемна ситуація — це інтелектуальне утруднення, що виникає у випадку, коли людина не знає, як пояснити деякі явища або факти, не може досягти бажаної мети відомим їй способом. Якщо перед викладом нової теми створити проблемну ситуацію, увага учнів буде привернене на вирішення проблеми, а значить, і до теми, що вивчається. Припустімо, вчитель запланував довести теорему про суму кутів трикутника.

Звичайно, він може одразу ж сформулювати теорему і приступити до її доведення, як це подається у навчальних книгах. Але щоб краще привернути увагу учнів до теореми, корисно провести деяку попередню роботу:

— Спробуйте побудувати трикутник, у якого кожен кут дорівнює 80°… . Не виходить? Чому? Усе стане зрозумілим, коли ми доведемо наступну теорему.

У кожному трикутнику сума всіх кутів дорівнює 180°. Доведемо цю теорему…

Можна підвести школярів до теми іншим способом:

— Один кут трикутника дорівнює 50°, другий — 100°. Чи зможете ви знайти міру третього кута?… Не зможете.

Бо ви ще не знаєте дуже важливої теореми. А наприкінці уроку, коли ми доведемо теорему, кожен з вас цю задачу розв’яже усно. Яку ж теорему ми повинні довести?

Сформулюю її…

Або можна спочатку запропонувати завдання:

— Накресліть кожен у своєму зошиті якийсь трикутник. А тепер виміряйте всі три його кути і знайдіть їхню суму… Трикутники ви накреслили різні, тому можна було б очікувати, що й одержані суми будуть різні.

Як ви гадаєте?..

У всіх трьох наведених випадках перед формулюванням теореми вчитель створював проблемну ситуацію: ставив запитання, на які учні поки що не могли дати обгрунтованої відповіді. Звичайно, постановка таких питань привертає увагу учнів. Вони чекають на відповідь і тому — максимально уважні.

Створення проблемних ситуацій — одна зі складових проблемного методу навчання. Про цей метод написано монографії, статті, захищені дисертації. Але тут йдеться не про проблемний метод навчання як один з. дослідницьких методів, а лише про створення проблемних ситуацій з метою активізації уваги школярів. Застосовувати проблемний метод навчання як метод досліджень можна порівняно нечасто і переважно в старших класах. А створювати проблемні ситуації перед початком вивчення нового матеріалу можна частіше, причому навіть у класах, де учні за середнім показником мають невисокий рівень знань.

Ось чому ми відрізняємо метод створення проблемних ситуацій від проблемного методу навчання.

Проблемні ситуації на уроках математики корисно створювати перед вивченням теорем, правил, властивостей фігур чи інших розглядуваних об’єктів. Але не завжди, а лише у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розгляд іде небагато часу.

Створення проблемних ситуацій можна комбінувати з грою. Наприклад, пояснення ознаки подільності на 2 можна почати так:

— Діти! Давайте пограємося. Нехай хтось із вас запише на дошці-кілька будь-яких великих чисел, а я буду відгадувати, які з них діляться на 2, а які не діляться…

Після того, як в результаті «відгадування» на дошці з’являться, наприклад, записи:

327 054 — ділиться, 41 885 — не ділиться,

1 876 477 — не ділиться, 976 600 — ділиться…,

Вчитель може продовжувати гру.

— Я скажу, чи ділиться дане число на 2, навіть якщо буду бачити не саме число, а лише його останню цифру. Завдання всім: напишіть у зошитах будь-яке велике число. Хто написав число, що закінчується на цифру 7? Це число на 2 не ділиться. Перевірте…

А хто написав число, остання цифра якого 6? Це число ділиться на 2… Як я дізнався?

У цьому випадку перед учнями теж виникає проблемна ситуація: яким чином учитель відгадує? Учні чекають на відповідь. А відповідь на поставлене запитання — це і є пояснення нового матеріалу.