Мій тато — найкращий

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ №10КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИКІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ на тему: Підготував учень 8-Б класу Ішов МаксимКонтактний телефон: 095-00-26-276 м. КіровоградТвір на тему: «Мій тато — найкращий!» Милий Надійний Ініціативний АктивнийдужиЙ веселиЙ Толерантний Красивий Амбіційний Розумний Товариський Актуальний Обережний Щирий вимоглИвий чудовиЙ Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це — про мого тата, Ішова Ігора Миколайовича Він для мене взірець в усіх справах. Я часто замислювався — добро, в кого тато є, дужий, працьовитий. Наша сім’я тримається на татові. Він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити. Я йому вірю, тому що все, що він добився в житті — завдячує своїм рукам та своїм знанням.

Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм. Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району.

Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі — кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв 450 гектарів.

Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі — інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата. Як справжнього чоловіка призвали до лав Радянської Армії.

Це був час, коли армія розділялася і стала Українською армією. Тато служив в м. Бровари. Коли проїжджаємо до Києва, то він завжди мені з гордістю показує місце служби. Гортаючи татів військовий альбом, я змінив своє ставлення до армії.

Багато моїх однолітків не хочуть йти служити, а я, навпаки, як і мій тато мрію стати солдатом. Він часто говорить:»Хто не був в армії, той не пройшов школу життя.» В його словах криється істина життя. Не треба цуратися будь-якої роботи — часто нагадує мені татусь, коли просить допомогти мамі на кухні. І все це не з проста. А тому, що мій тато здобув в лавах збройних сил другу професію — професію повара.

Ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити. Це і є наше сімейне щастя. Як у вірші Т. КорольовоїВсе на світі вміє тато:І шпаківню змайструвати, Вміє довгий цвях забити, Може борщ смачний зварити, Вміє рибу він ловити, Мамі дарувати квіти. Мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника. Він і слюсар, і механік, і електрик — все вміє полагодити біля машини, не тільки їздити. І молодим водіям добрі поради дає.

Влітку я часто подорожую з татом просторами України, адже мій тато — далекобійник. А це я за кермом Коли ми з ним в дорозі, то слухаю безперестанку історії з життя водіїв, про красиві місця, де мій тато побував. Для мене найприємніші миті, коли ми зупиняємось серед лісу перепочити. Тато готує смачний обід, а я фотографую чудові краєвиди.

Він вміє читати по моєму обличчю і вгадувати мої бажання. Адже в дитинстві тато теж займався фото справою. Він, коли розповідає мені про своє дитинство, ніби занурює мене в таємничий світ минулого, де немає ні комп’юторів, ні цифрових фотоапаратів, ні плазмових телевізорів. Я замислююсь, можливо оте примітивне і розвивало здібності людини. А хто не мріє скупатися в водах Дніпра?

А ми з татом там часті гості. Саме він навчив мене плавати. Мовляв, в житті все повинен вміти.

Ще й солодощами київськими побалує мене. Ми разом розділяємо дозвілля. Взимку ми з татом часто відвідуємо льодовий каток. Там мій тато неперевершений.

Мене навчав кататися на ковзанах. Чому ж мені ним не пишатися, адже він мій найкращий друг! Я хочу бути схожим на тата. Мене захоплює будь-яка справа, до якої торкаються татові руки. Він навчався в технікумі механізації, його роботи викликали інтерес та похвалу у викладачів.

Він навчився читати технічні креслення та інструкції до використання, тому вся побутова техніка та електроапаратура в нашому домі підключена татом. Він мене теж вчить бути технічно грамотним тому, що в житті це пригодиться. От і зараз, на уроках трудового навчання, ми вчимося працювати з деревом. Моїм наставником є тато.

Він допомагає мені з’єднувати деталі, орудувати інструментами. На думку прийшли слова П.