Міжособистісні відносини дітей шкільного віку

МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ

У ДОШКІЛЬНОМУ ТА МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Виникнення спільної предметної діяльності і спілкування дитини з однолітками в ранньому віці приводить до появи численних дитячих ігор, що дають подальший поштовх до удосконалювання засобів, форм і видів спілкування. В іграх складаються і вперше усвідомлюються дітьми їхні безпосередні взаємини один з одним, тут діти навчаються розуміти характер взаємин, здобувають необхідні комунікативні уміння і навички.

Гра є характерною формою діяльності дітей дошкільного віку. Становлення дитини як особистості відбувається в іграх, які організуються у дитячих групах, де моделюються людські взаємини, що існують у співтовариствах дорослих людей. У рольових іграх між дітьми складаються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поділу і кооперації праці, турботи й уваги один до одного, а також іноді і відносини володарювання, навіть деспотизму і брутальності, тобто такі, у яких формуються як позитивні, так і негативні особистісні якості дитини.

У дошкільному віці спілкування дітей стає більш регулярним і тривалим, а ігри — різноманітними. У них на більш серйозній основі розподіляються ролі, одержує розробку сюжетна основа гри, особливо в плані спілкування і взаємодії учасників один з одним. Перехід на нову, ігрову форму спілкування, що характеризується більшою ініціативністю і самостійністю дитини, також відбувається в цей час.

В іграх дитина учиться сприймати і передавати інформацію, стежити за реакціями співрозмовників, враховувати їх у своїх власних діях. У цьому віці розширюється коло спілкування дитини і виходить за рамки сімейних зв’язків і відносин. У нього включаються інші дорослі люди, не члени родини, однолітки в дворі і з найближчого соціального оточення.

У дошкільників розвивається мотивація спілкування, уперше відкрито виявляється потреба в гарному до себе відношенні з боку оточуючих людей, бажання бути зрозумілим і прийнятими ними. Діти в спільних іграх придивляються, оцінюють один одного й у залежності від таких оцінок виявляють чи не виявляють взаємні симпатії. Якості особистості, що виявляються ними в грі, визначають взаємини, що формуються.

З дітьми, що недотримують установлених правил у грі, що демонструють негативні риси характеру в спілкуванні, однолітки відмовляються мати справу. Виникає сюжетно-рольова й особистісна вибірковість у спілкуванні, що будується на усвідомлюваній, мотивованій основі.

Новий значний крок у розвитку спілкування й в ускладненні системи взаємин відбувається в зв’язку з приходом дитини в школу. Він визначається, по-перше, тим, що істотно розширюється коло спілкування й у нього утягує безліч нових людей. З усіма цими людьми в дитини установлюються визначені, як правило, різні відносини.

По-друге, у зв’язку зі зміною зовнішньої і внутрішньої позиції молодшого школяра розширюється тематика його спілкування з людьми. У коло спілкування включаються питання, що співвідносяться з навчальною і трудовою діяльністю.

В шкільні роки коло друзів дитини починає швидко рости, а особисті прихильності стають більш постійними. Спілкування переходить на якісно більш високий рівень, тому що діти починають краще розуміти мотиви вчинків однолітків, що сприяє встановленню гарних взаємин з ними. У початковий період навчання в школі, у віці від 6 до 8 років, вперше утворюються неформальні групи дітей з визначеними правилами поведінки в них.

Однак ці групи існують недовго і звичайно недостатньо стабільні по своєму складу.

Діти молодшого шкільного віку як і раніше багато часу проводять у різних іграх, але їх партнерами по грі частіше стають не дорослі люди, а однолітки. У дитячих групах під час гри установлюються свої специфічні взаємини з більш-менш вираженими мотивами міжособистісних переваг.

ВЗАЄМИНИ ПІДЛІТКІВ

Особливо інтенсивний розвиток спілкування дітей зі своїми однолітками одержує в підлітковому віці. Залучення підлітка в орбіту вже недитячих інтересів спонукує його до ініціативної перебудови взаємин з оточуючими людьми. Він сам починає висувати підвищені вимоги до себе і до дорослих, пручається і протестує проти звертання з ним як з маленьким.

Підліток вимагає розширення своїх прав. Як реакція на непорозуміння з боку дорослої людини в підлітка нерідко виникають різні види протесту, непокори, неслухняності, що у вкрай вираженій формі виявляються у відкритій непокорі, негативізмі. Якщо дорослий усвідомлює причину протесту з боку підлітка, то він бере на себе ініціативу в перебудові взаємин, і ця перебудова здійснюється безконфліктно.

У противному випадку виникає серйозний зовнішній і внутрішній конфлікт, криза підліткового віку, у який звичайно в однаковій мірі виявляються втягнутими і підліток, і дорослий. Конфлікти між підлітками і дорослими виникають, зокрема, через розбіжність їхніх думок про права й обов’язки дітей і батьків, дорослих і дітей. Важлива умова попередження і подолання конфлікту, якщо він уже виник, — перехід дорослого на новий стиль спілкування з підлітком, зміна відношення до нього як до нерозумного дитя на відношення до підлітка як до дорослого.

Це, зокрема, означає максимально повну передачу підлітку відповідальності за свої вчинки і надання йому свободи для дій.

Однак фактичне збереження в підлітків багатьох чисто дитячих рис, зокрема недостатньо серйозного відношення до своїх обов’язків, а також відсутність в них здатності діяти відповідально і самостійно нерідко перешкоджають швидкій зміні відношення підлітка до дорослого. Зволікання з боку дорослого в зміні відношення до підлітка в потрібному напрямку майже завжди викликає опір з боку підлітка. Цей опір при несприятливих умовах може перерости в стійкий міжособистісний конфлікт, збереження якого нерідко приводить до затримок в особистісному розвитку підлітка. У нього з’являється апатія, відчуження, зміцнюється переконання в тім, що дорослі взагалі не можуть його зрозуміти.

У результаті саме в той самий момент життя, коли підліток найбільше потребує розуміння і підтримки з боку дорослих, вони втрачають можливість робити на нього вплив.

Зняттю міжособистісного конфлікту підлітка і дорослого звичайно сприяє встановлення між ними довірчих, дружніх взаємин, взаємної поваги. Створенню таких відносин допомагає звертання до підлітка з якими-небудь серйозними проханнями в різних справах.

У підлітковому віці в дітей складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна — з дорослими, інша — з однолітками. Обидві вони продовжують формуватися в середніх класах школи. Виконуючи ту саму загальну роль, що соціалізує, ці дві системи взаємин нерідко входять у суперечність одна з одною по змісту і по регулюючим нормам.

Відносини з однолітками звичайно будуються як партнерські і керуються нормами рівноправності, у той час як відносини з батьками і вчителями залишаються нерівноправними. Оскільки спілкування з товаришами починає приносити підлітку більше користі в задоволенні його актуальних інтересів і потреб, він відходить від школи і від родини, починає більше часу проводити з однолітками.

Відособлені групи однолітків у підлітковому віці стають більш стійкими, відносини в них між дітьми починають підкорятися більш вимогливим правилам. Подібність інтересів і проблем, що хвилюють підлітків, можливість відкрито їх обговорювати, не побоюючись бути осміяними і знаходячись у рівних відносинах з товаришами, — ось що робить атмосферу в таких групах більш привабливою для дітей, аніж товариство дорослих людей. Поряд з безпосереднім інтересом один до одного, що характерне для спілкування молодших школярів, у підлітків з’являються два інших типа відносин, що майже не представлені в ранні періоди їхнього розвитку: товариські і дружні . У старшому підлітковому віці в дітей зустрічаються вже три різних типа взаємин, що відрізняються один від одного по ступеню близькості, змісту і тим функціям, що вони виконують у житті.

Зовнішні, епізодичні «ділові» контакти служать задоволенню однохвилинних інтересів і потреб, що глибоко не торкаються особистість; спілкування на рівні товариських відносин сприяє обміну знаннями, уміннями і навичками; дружні зв’язки, що встановлюються, дозволяють вирішувати деякі питання емоційно-особистісного характеру.

Приблизно з VІ класу школи спілкування підлітків перетворюється в самостійний вид діяльності, що займає досить багато часу і виконує важливу життєву роль, причому значення спілкування з однолітками для підлітка, як правило, не менше, ніж всі інші його справи. Старшому підлітку не сидиться в будинку, він рветься до товаришів, виявляючи явне прагнення жити груповим життям. Неблагополучні особисті взаємини з товаришами сприймаються підлітками дуже важко, і в цьому можна переконатися, знайомлячись з акцентуаціями характеру, властивими підліткам. Багатьма дітьми цього віку розрив особистих відносин з товаришами сприймається як персональна драма.

Для того щоб завоювати друзів, привернути до себе увагу товаришів, підліток намагається зробити все можливе, іноді заради цього він йде на пряме порушення сформованих соціальних норм, на відкритий конфлікт із дорослими.

На першому місці у взаєминах підлітків стоять товариські відносини. Атмосфера таких відносин базується на «кодексі товариства», що містить у собі повага особистого достоїнства іншої людини, рівність, вірність, чесність, порядність, готовність прийти на допомогу. Особливо в підліткових групах засуджуються егоїстичність, жадібність, порушення слова, зрада товаришу, зазнайство, прагнення командувати, небажання рахуватися з думками товаришів. Таке поводження в групах підлітків не тільки відкидається, але нерідко викликає відповідні реакції стосовно порушника кодексу товариства.

Йому виявляють бойкот, відмовляють у прийомі в компанію, у спільній участі в яких-небудь цікавих справах.

У групах підлітків звичайно встановлюються відносини лідерства. Особиста увага з боку лідера особливо цінна для підлітка, що не знаходиться в центрі уваги однолітків. Особистою дружбою з лідером він завжди особливо дорожить і будь-що прагне її завоювати.

Не менш цікавими для підлітків стають близькі друзі, для яких вони самі можуть виступати як рівноправні партнери або лідери.

Подібність в інтересах і справах є найважливішим чинником дружнього зближення підлітків. Іноді симпатія до товариша, бажання дружити з ним є причинами виникнення інтересу до справи, якою займається товариш. У результаті в підлітка можуть з’являтися нові пізнавальні інтереси. Товариш стає для підлітка зразком для наслідування, у нього з’являється бажання стати таким же, придбати ті ж особистісні якості, знання, уміння, навички.

Дружба активізує спілкування підлітків, за розмовами на різні теми в них проходить багато часу. Вони обговорюють події з життя їхнього класу, особисті взаємини, вчинки однолітків і дорослих, у змісті їхніх розмов буває чимало різноманітних «таємниць».

Пізніше, до кінця підліткового віку, з’являється потреба в близькій людині, виникають особливі моральні вимоги до дружніх взаємин, взаємна відвертість, взаєморозуміння, чуйність, уміння зберігати таємницю. «Споріднення душ» стає з віком усе більш значимим фактором, що визначає особисті взаємини підлітків. Оволодіння моральними нормами складає найважливіше особистісне придбання підліткового віку.

До кінця цього віку в підлітків виникає інтерес до особи протилежної статі, прагнення подобатися і, як наслідок цього, з’являється підвищена увага до своєї зовнішності, одягу, манер і поводження. Спочатку інтерес до людини протилежної статі нерідко носить характер незвичайного зовнішнього вираження. Хлопці починають задирати дівчат, однак така підвищена взаємна «увага» з боку однолітків між тим дає, очевидно, явне задоволення. Пізніше характер відносин міняється, з’являється сором’язливість, скутість, боязкість, іноді супроводжувані збереженням «дивної» зовнішньої атрибутики в поводженні: напускна байдужість, презирливе відношення до однолітка протилежної статі і т. п. Усі ці симптоми характерні для дітей, що навчаються вже в V-VІ класах.

У цей час дівчатка, що у підлітковому віці починають прискорено фізично розвиватися, уже хвилює, хто і кому подобається, хто на кого і як дивиться, хто з ким дружить і ін.

У VІІ-VІІІ класах між хлопчиками і дівчатами з’являються більш романтичні відносини, вони починають писати один одному записки, призначають побачення, разом гуляють по вулицях, ходять у кіно. На основі таких взаємин у підлітків виникає бажання ставати кращим з’являється потреба до самовдосконалення. У цьому віці більшість дітей починають займатися самовихованням.