Моя дитина погано вчиться — що робити?

Моя дитина погано вчиться — що робити? Шкільна успішність — це тема, яка зазвичай тримає батьків у напрузі і змушує здригається підчас кожного невдалого повороту. Якщо дитина − не перший учень у класі, це ще можна пережити, але якщо вона навчається відверто слабко, на трійки, які в будь-який момент можуть обернутися двійками, то це вже трагедія. І тоді батьки впадають у відчай, не знаходячи собі місця і страждаючи питаннями: як так сталося? Чому? Де і коли не додивилися? І часто зриваються на дитину: ставлять у приклад навчання успішних однокласників, примушують сидіти за підручниками до глибокої ночі, карають і вводять всілякі заборони.

Так і хочеться крикнути — не панікуйте! Не перетворюйте своє життя і життя дитини в домашнє пекло! Тим більше, що ситуацію можна змінити без сварок, конфліктів і потрясінь. Головне — спробувати зрозуміти дитину та запастися терпінням. Шукаємо причину невдач.

Коли ви вже вирішили допомогти сину чи доньці «підтягти» навчання, перш за все, відмовтеся від якого б не було тиску. Дитині і без того непросто: адже вона чудово усвідомлює, що не виправдовує ваші очікування, і переживає з цього приводу, навіть якщо демонструє показну байдужість або навіть презирство до шкільних справ. Більш того, низька успішність у навчанні − це ще часто й удар по впевненості дитини в собі. Особливо в початковій школі, коли навчанню вона надає найбільше значення. І якщо щось не виходить, або виходить погано, вона починає злітися на себе. А далі все наростає, як сніжний ком: самооцінка знижується, вона перестає вірити в себе і свої сили і не хоче докладати зусиль, вважаючи їх марними.

А проблеми з навчанням все ростуть, і дитина розуміє, що впоратися з ними нереально. Легше сховатися, відмовитися від боротьби, зробити вигляд, що її це не цікавить. Для того, щоб допомогти хлопчаку у відчаї або дівчинці, яка впала в депресію, вийти з такого оцепененіння, треба, перш за все, зрозуміти причину, з якої не виходить добре вчитися. У початковій школі їх може бути п’ять: У дитини недостатньо розвинене мислення, увага і пам’ять, і їй складно засвоювати матеріал в нормальному темпі і обсязі.

Що робити? — Знайти вчителя, який зможе допомогти учневі «підтягтись», більше спілкуватися з дитиною, допомагати з домашніми завданнями , регулярно грати в цікаві ігри на розвиток логічного мислення та пам’яті. Дитина була добре підготовлена до школи і на перших порах їй все давалося легко, вільно, граючи. Вона не обтяжувати себе, поки в якийсь момент не втратила контроль над ситуацією, опинившись непідготовленою до сприйняття нового, більш складного матеріалу. Що робити? — Допоможіть дитині усвідомити, що не все в житті дається так легко, як вона звикла.

Відрегулюйте її режим, а потім виділіть для уроків достатньо часу. Школа, у якій навчається дитина, працює за занадто складним для нього програмами . Що робити? — Шукайте іншу школу. Здоров ‘я, і психологічне та фізичне, дорожче за відмінне знання формул.

А необхідні для майбутньої кар’єри знання дитина все одно отримає, можливо, з вашою допомогою. Амбіції батьків занадто високі: дитина повинна бути відмінником — і крапка, у крайньому випадку хорошістом. Що робити? — Попрацювати над собою. Спробувати зрозуміти, чому вам так важлива успішність?

Як це пов’язано з вашими особистими життєвими успіхами і поразками? Дитина довгий час хворіла, багато пропустила, відстала від програми і ніяк не може надолужити згаяне. Що робити? — Взяти додаткові уроки та розслабитися щодо успішності. Одужає, добере згаяне — і наздожене. «Ти обов’язково впораєшся!» Батькам важливо розуміти, що дитина не повинна відповідати їх амбіціям і вважати себе невдахою, якщо вона погано вчиться.

Важливо дати дитині зрозуміти, що любов до неї безумовна і аж ніяк не залежить від шкільних оцінок. Приймайте дитину як самостійну особистість, поки ще тендітну. Вона потребує підтримки, розуміння, заохочення та довірчих відносин. І обов’язково вселяйте в неї впевненість у власних силах. Як саме це можна робити? «Якомога частіше повторюйте своєму школяру або школярці, що він неодмінно впорається, що у нього все вийде. І оріентіруйтеся не на результат, а на ті зусилля, які прикладає дитина. Не дається нова тема, наприклад, чи не виходить якесь завдання, але ви бачите, що вона намагається?

Підтримайте її. Покажіть, що ви довіряєте їй, вірите в неї. І тоді поступово вона почне долати ті труднощі, які раніше здавалися не по плечу. А якщо дитина буде чути лише догани, не відчуваючи ніякої підтримки, то, швидше за все, інтерес до навчання буде втрачатися, а успішність − падати». Це стосується не тільки молодших школярів, але й підлітків.

У середній школі багато хто запускає навчання ще й тому, що перемикаються цілком і повністю на спілкування з однолітками. Спроба зрозуміти себе і своє місце в житті, прагнення навчитися будувати стосунки з оточуючими стають головним завданням для підлітка, все інше часто ігнорується. Про це писала ще Марія Монтессорі. І якщо у нього склалися довірчі відносини з батьками, то вони зможуть зрозуміти один одного і знайти компроміси.

А батькам не буде складно переконати своє чадо в тому, що вчитися все-таки треба.