Надійна людина

Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе. Василь Симоненко Приводом для цієї розмови послужив лист десятикласників однієї з шкіл про дискусію, що спалахнула в класі: яку саме людину можна вважати надійною. «Ми гадаємо, — писали школярі, — що надійна людина — це та, на яку можна в усьому покластися, яка ніколи не підведе ні колектив, ні товариша». Повністю розділяємо вашу думку, юні друзі.

Адже в усі часи епітет «надійна» був найкращою характеристикою, яка відбиває віру людини в людину, в її найкращі моральні якості, високу порядність, силу волі. Тобто, надійність в усіх життєвих — і буденних і екстремальних — ситуаціях. Пам’ятаю, вірменський спортсмен Шаварш Карапетян був нагороджений призом ЮНЕСКО «Фейр плей» — «Справедливої гри». Шаварш — прекрасний спортсмен, але нагорода вручалась йому, як виняток, за вчинок, не зв’язаний зі спортом.

Карапетян випадково став свідком трагедії: з мосту в Єреванське водосховище зірвався і потонув автобус із людьми. Не роздумуючи, Шаварш кинувся в крижану воду і, розбивши скло в автобусі, з глибини 10 метрів виніс один за одним 20 чоловік, приречених на загибель. Коли Шаварша Карапетяна запитали, яку з рис найбільше цінує в людях, він відповів: — Надійність. І мав повне право на ці слова. Адже свій подвиг вчинив, ризикуючи своїм життям. Та інакше він і не міг: надійність, порядність, силу духу з малих років виховував у своїх синів батько, який, до речі, був свідком цієї події.

Він ще не впізнав сина, а вже зрозумів: це він. Можливо, підказало батьківське серце, але насамперед те, що знав, якими виховував дітей. Ми ще раз нагадали читачам історію, яка облетіла світ і схвилювала його силою духу людини, її безкорисливістю, готовністю ризикувати власним життям заради життя інших, зовсім незнайомих людей. Нагадали для того, щоб наголосити: надійність, цю прекрасну рису, виховують у людини з дитинства, з тих самих пір, коли вона робить перші кроки по землі. Виховують власним прикладом дорослі, коли дитина бачить, всіма фібрами своєї маленької, чистої душі відчуває надійність батька як людини, громадянина, надійність сім’ї, в якій усе будується на порядності, доброзичливості, вірності громадянським ідеалам.

Виховують прилученням до висот прогресивної гуманістичної літератури, що завжди проповідувала і проповідує надійність, як фундамент людських відносин, кінорозповідями про лицарів, надійність яких, вірність ідеї, друзям перевірялись тяжкими випробуваннями, і часом нелюдськими стражданнями. І ми, їхні нащадки, захоплюємося не тільки безприкладним героїзмом, а й залізною надійністю цих не переможених ні смертю, ні часом людей. Але повернемось до проблеми виховання надійності як риси сучасної людини. Про сім’ю ми вже говорили.

Багато що може зробити й школа. Про це свідчать уроки Макаренка, Сухомлинського. Можна навести безліч прикладів з практики наших шкіл. І коли ми вчимо дітей законів фізики, природознавства, прагнемо, щоб наші акселерати росли інтелектуально і фізично розвиненими, не забуваймо, що дбати треба не тільки про надійність знань, а й моральну надійність особистості. Якби не ця риса — не було б Корольова.

Якби почуття обов’язковості, надійності і віри в надійність своїх колег не було притаманне космонавтам, не було б і космічних подвигів. Це правда, що надійність людини найчастіше перевіряється в екстремальних ситуаціях, тоді, в коротку мить життя, вона як на долоні. Але наша надійність перевіряється щодня, інколи в зовсім буденних ситуаціях. Надійність трудового колективу, який, коли вже взяв зобов’язання, то виконає його, не допустить зриву поставок іншим, не випустить недоброякісної продукції. Надійність працівника, якому сміливо можна доручити будь-яке складне завдання.

Він не підведе, не злегковажить своїм словом. Варто сказати про надійність професійну, людей, яких називають Майстрами, у яких золоті руки. Золоті руки — це багато. Але це й мало, коли сама людина ненадійна.

Недавно мені розповіли про лікаря, який не залишив операційної, рятуючи людину від тяжких опіків, хоч сам почував себе дуже погано. Попросив медсестру підтримувати його за плечі і довів операцію до кінця. А був це інфаркт. І він, лікар, не міг не розуміти, чим це йому загрожує… Але ж скільки є прикладів ненадійності професіоналів, таких, яким не довіриш не тільки свого життя, а й будь-якої важливої справи. Прикро, але часом вони зовсім непогано почувають себе за спинами надійних. Їм навіть зручно там, затишно. І блага ті ж самі, та ж зарплата.

Те ж саме повітря, та ж сама природа. Але хай вони, ненадійні, не обманюються. Люди знають, хто підтримає в складну хвилину, на кого можна покластися, а кого хвилює тільки власний спокій і комфорт. Як говорять альпіністи — з ними ніхто не пішов би у зв’язці.

Поруч з ненадійними сумно працювати, сумно жити. Певно, треба врешті в очі сказати й тим, хто зловживає спиртними напоями: ненадійні ви фахівці, ненадійні люди. І ще одне: надійний — певно ж походить від надії. Надії на добре, чесне, розумне, гарне. На вірність, нездатність на зраду, підлість, хитрощі й обман.

Яка дорога вона нам — надійність — у дружбі, коханні, взаємодопомозі і взаємовиручці! Надійність — це мовби антипод корисливості, боягузтву, обивательству. Надійність — вирок усьому безчесному, хиткому.

Нас розпинають на хресті, На перехресті правди і облуди… То ж не згубімо духу предків І на сьогоднішніх державницьких вітрах, — застерігає поет Григорій Діхтяренко. Будемо відвертими: на сьогоднішніх державницьких вітрах надійним живеться нелегко — але ж тільки так і варто жити. І тому щодня, щогодини виховуймо в собі, в наших дітях, друзях, колегах цю прекрасну людську рису.

Хай пощастить нам про себе почути: надійна людина!