• Главная
  • Рубрики
  • Все сочинения
Экзаменационные сочинения > Новые сочинения > Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті повернуся до життя

 

Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті повернуся до життя

Коли світити і жити є злочин, яким займається най могутніша в тоталітарній державі каральна машина, що розстрілює сузір’я, то винних поетів шукати не доводиться. Але десь має бути якась добра рука, яка ласкаво стримає їх перед вибором дороги знищення. Не було сили, яка б стримала Василя Стуса. І він вийшов на свою Сенатську площу.

Він розумів, що в кривих дзеркалах страху вибір його не буде навіть усвідомлений і оцінений. Зате… прийде нове покоління… Вічний мотив.

Твоє життя минуло й занебуло, І гусне крик. Довліє злоба дневі. І спроневіра спалює чоло, І дивен див біжить поверхи древа, І ніч біжить поверхи давніх днів, І тінь лягла на заволоку часу Поезія, краса моя, окрасо, Я перед тебе чи до тебе жив?

Чи усвідомлював Василь Стус, що він несе у собі рідкісний національний скарб? Здається, усвідомлював. У всякому разі усвідомлював, що ціна на національний скарб зовсім упала.

Обминувши державний прейскурант і цінності тодішнього літературного ярмарку, Василь Стус розумів, що посідає в українській літературі вакантне високе місце. Він почувався патрицієм, що несе високий обов’язок солдата: якщо не я, то хто?

Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, Доле, слава Богу.

На хижім вітрі щезне й ниций страх.

Повторюють вічне питання: чи є сенс у донкіхотстві поета, коли він і дні його життя є неповторною цінністю? В цьому питанні є спроба вже навіть зараз перетягти його на свій бік… Тим часом нам треба зрозуміти: Василь Стус творив легенду свого життя не для слави, а в силу своєї натури.

В трагічну добу нашої історії він мусив трагічно загинути, впасти смертю лицаря честі на самому дні тюремної системи. Стус не питав, чи тяжкий хрест, а природно і постійно ніс обов’язок честі, як спадок предків.

Як добре те, що смерті не боюсь я І не питаю, чи важкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся В передчутті невідомих верств. Що жив, любив і не набрався скверни, Ненависті, прокльону, каяття, Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті повернуся до життя…

Наш обов’язок честі — зберегти образ Василя Стуса правдивим. Ім’я його не надається для плакатного патріотизму. Під його прапором мають право збиратися безкорисні ідеалісти — саме ті, хто світить незалежно від обставин і погоди.

…І врочить подив: не спиняйся, йди. То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.

Василь Стус… Славне ім’я Поета, Громадянина, Людини. Не було йому місця тут, у цьому світі, бо не міг він притертися, звикнути до суспільства, його законів, його звичаїв, де люди думали одне, а говорили інше. Кидався незахищеними грудьми на амбразуру, готовий прийняти на себе вогонь.

Без ніякого страхування, без найменшого тактичного маневру, без рятівних гальм житейської мудрості і тверезого глузду. Над такими, як він, висів дамоклів меч державної машини, яка бачила в поетові «п’яту колону», що зсередини розхитувала державний устрій, розрахований і розпланований, здавалось, на віки. Такі люди довго не затримувалися у «великій зоні», навкруг них була якась аура приреченості…

Ще до загибелі Василя Стуса українська культура, література зазнала величезних втрат. Десятки, сотні письменників, поетів безслідно зникли в таборах смерті, інші змушені були або мовчати, або оспівувати режим, який ненавиділи, керманичів, яких зневажали. Але вони вижили, зберегли свій талант, сили, щоб зараз, у наш час змін і відродження, піднести українську літературу на нову висоту.

Ми, українці, не звикли цінувати своїх геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час палить, нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що дух його — безсмертний, схиляється в пошані й каятті. І роздумуючи над долею Стуса, я приходжу до висновку, що треба було йому не загинути героїчно, а вижити і творити культуру, літературу. Мертві герої лишають самі імена, а будувати фундамент національного відродження треба живим.

Мені здається, що навіть у тодішньому тоталітарному суспільстві умови для творчості були не настільки нестерпні й безнадійні, як думав Стус. От хоча б взяти й Тичину. Він був здатен і терпіти, і залишатися собою. Ця властивість — одна з незчисленних його здібностей.

Правда, зараз деякі митці згадують, що вірш Павла Григоровича «Партія веде» був написаний у 33-му році, коли люди пухли і мерли з голоду, а поети або мовчали, зломлені червоним терором, або видавали на-гора «Не златоглавий нам потрібен» . Але ж ми знаємо й іншого Тичину саме тому, що у свій час він перемовчав. Талант — категорія суспільна. Він мусить бути збережений для спільноти.

Василь Стус недооцінював себе, не до кінця розумів свою роль і в суспільстві, і в літературі, і тому цю думку заперечував. Поет вважав, що в екстремальних умовах буття важливішим є не збережений талант, а жертовна посвята себе народу. Житиме народ — будуть і таланти.

Я вважаю, що це не так. Література, мистецтво, духовність — це ті цінності нації, які не дадуть щезнути українському народу, які об’єднують нас, наповнюють гордістю, національною гідністю.



Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті повернуся до життя

Другие сочинения по теме:

  1. Тема життя й смерті в лірику А. С. Пушкіна Пушкін А. З Тема життя й смерті в лірику А. С. Пушкіна У своїй творчості А. С. Пушкін не раз зверталася до теми...
  2. Екзаменаційні твори з літератури: Життя Стуса — це дорога через терни до зірок Породивши його на Різдво Христове року Божого 1938, у найлихішу годину нівечення нас як народу, мати не одчаялася записати його...
  3. Казки нашого життя ВасилЬ СимоненкО народився вс. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім....
  4. Справжнє життя в розумінні Толстого Війна й мир Толстої Л. Н Справжнє життя в розумінні Толстого Справжнє життя — це життя без оковів і обмежень. Це верховенство почуттів і розуму над...
  5. Боротьба за життя У творах багатьох відомих письменників відбилася історія їхнього життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючі захоплюючі розповіді Джека Лондона,...
  6. Правда життя в романі шукшина «Калина червона» Твір по літературі: Правда життя в романі шукшина «Калина червона» Кожний, хто писав і говорив про творчість Василя Шукшина, не...
  7. Лише той, ким бій за життя зазнав, життя і свободу заслужив Творчість Гете стало одним з найбільш складних явищ в історії німецької та світової літератури. Суперечності, якими наповнені його твори, це...
  8. Книга, що змусила мене по-новому глянути на мир, на самого себе (По романі И. А. Буніна «Життя Арсеньєва»;) Життя Арсеньєва Бунін И. А Книга, що змусила мене по-новому глянути на мир, на самого себе (По романі И. А. Буніна «Життя Арсеньєва») Як ні...
  9. «И дай вам бог поболее зустріти на шляху вашого життя Максимов Максимичей» Герой нашого часу Лермонтов М. Ю «И дай вам бог поболее зустріти на шляху вашого життя Максимов Максимичей» У романі Лермонтова «Герой нашого часу» виведена чарівна...
  10. Дозволь мені, моє вечірнє світло, впасти зерном в рідній стороні Яровий, душа. Яровий, а не ридай! У білій холоднечі серце Україні, А ти шукай червону тінь калини, На теплих ногах...
  11. Чи можна погодитися з тим, що життя — це пізнання світу? Людина Приходить у цей світ для любові і добра. В житті ж їй Поводиться зустрічатися з красою і підлістю, радістю...
  12. Зображення життя і побуту селянства в повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко — зачинатель нової української прози. Письменник одним із перших в Україні почав писати народною мовою не тільки про...
  13. У пошуках сенсу життя Роман «Війна й мир» був задуманий як роман про декабриста, вазв — ращающемся після амністії в 1856 році. Але чим...
  14. Твір Без дружби життя Дружба — це невід’ємна частина життя. Бо людина є істотою суспільною. Але є люди, які відчувають себе одинаками. Вони живуть...
  15. Клара Милич (Після смерті). Повість (1883), у скороченні Список добутків у скороченні цього автора Щоденник зайвої людини. Повість (1848 — 1850) Місяць у селі. Комедія (1850, опубл. 1855)...
  16. Шкільне життя! Пройшло вже 10 років з того часу, коли я вперше переступив поріг школи. Тоді очі наші світилися цікавістю і дитячим...
  17. Життя дворянства XIX століття у романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» Роман «Євгеній Онєгін» займає провідне місце у творчості Пушкіна. Цей твір не тільки великий за обсягом, але й широко охоплює...
  18. Драматизм прилучення до нового життя У повісті А. П. Платонова » Котлован » піднімається одна з найважливіших проблем російської літератури XX століття — проблема прилучення...
  19. «У двадцять два роки потрібно було починати третє життя…» (по оповіданню «Гадюка» ) Толстої А. Н «У двадцять два роки потрібно було починати третє життя…» (по оповіданню «Гадюка» ) Отже, героїнею виявилася Сонечка Баренцева. А. Толстой...
  20. Віра в гуманні початки життя Вивчення творчості В. Шукшина — завдання складне і актуальне. Його рішення необхідно з точки зору науково-пізнавальної і морально-естетичної. Не залишаючи...
« Путешествие вокруг земли Обобщающий урок подвижные игры 1 класс
Анализ стихотворения Русский язык Тургенева »



  • Новые сочинения:

    • Урок розвитку усного зв’язного мовлення. 5 клас
    • Сочинение Творческий путь писателя — Александр Иванович Куприн
    • Сочинение на тему Все профессии Важны
    • Обрыв краткое содержание
    • Літературна творчість Лермонтова в період юності
    • О стихотворении Николая Заболоцкого «Журавли»
    • В. Быков «Сотников»
    • Сочинение по повести Куприна «Олеся»
    • А я вам говорю, что нет
    • Сочинение на тему Мой любимый фильм
Обратная связь | Карта сайта


© 2009-2019 | Экзаменационные сочинения