«НАВЧАТИСЯ ЛЮБИТИ «
«У саду Музикант грав на флейті. До його чарівної пісні прислухалися і птахи, і дерева, і квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на Флейті.
Музикант грав про сонце в блакитному небі, про білу хмаринку, про сіреньку пташку — жайворонка, і про щасливі дитячі очі.
Замовкла пісня. Поклав Музикант Флейту на лаву й пішов у дім. Здійнявся Вітер з-за куща, підлетів до Флейти й задув у неї щосили.
Загула Флейта, неначе осіння негода. Задув Вітер іще сильніше, а Флейта не грає, а гуде, гуде.
«Чому це так? — думає вітер. — Адже я легко можу вирвати дуб із корінням, зірвати дах із будинку. Чому ж Флейта не підкорюється мені — не грає?»
Ця казка В. О. Сухомлинського може бути образним поясненням того, чому не дає результатів той чи інший метод роботи вчителя, чому не виходить навчати прекрасних вічних істин без опору з боку дітей, чому професія вчителя така складна для конкретної людини?
Справжній учитель — той, якому притаманна співчутлива любов до дітей. Це особлива форма Вселенської любові, що виявляється через любов учителя до кожної конкретної дитини. Флейта — це душа дитини, Музикант — це вчитель.
Змусити співати душу дитини неможливо, пісню можна викликати лише дотиком душі Майстра, Музиканта, Учителя.
«Якщо весь час, упродовж якого вчитель перебуває зі своїми вихованцями, уважати єдиним цілим, то дві третини його мають бути невимушеним, товариським, дружнім спілкуванням, у якому діти забувають, що вони — вихованці, а вчитель їхній вихователь. Це спілкування має пронизувати діяльність, не пов’язану з навчанням, засвоєнням матеріалу, оцінками, успішністю. У такому спілкуванні, усі почуваються рівними, тут кожен є насамперед не учнем, а людиною » — слова В. О. Сухомлинського.
Безперечно, учитель має зробити процес навчання захопливим. Він має бути відданим своїй роботі, оскільки любов викладача до предмета передається і його учням, а «мистецтво навчання полягає не в умінні повідомляти, а в умінні спонукати, викликати бажання набувати знання «.
У школі співпрацюють учителі та учні, вони змінюють один одного, вчаться одне в одного. Безперечним є той факт, що не тільки вчителі оцінюють учнів, а й учні оцінюють учителів. Згідно з проведеним українськими вченими опитування, комфортно себе відчувають у школі лише 58 %, 28% — часто конфліктують із вчителями. За методикою «Незакінчене речення » діти давали такі відповіді:
1. Дратує той учитель, який…
— не об’єктивно оцінює знання учнів;
— кричить;
— погано пояснює;
— має своїх улюбленців;
— не хоче розуміти учня, не вміє вислухати;
— ставить оцінки не за знання, а за поведінку на уроці;
— невпевнений в собі.
2. Боюся тих учителів, які…
— надто суворі й непередбачувані у своїх учинках;
— кричать;
— злопам’ятні;
— погрожують поганими оцінками.
3. Не довіряю тим учителям, які…
— не завжди дотримуються свого слова;
— не розуміють мене;
— занижують мені оцінки;
— не вміють зберігати таємниць;
— мене недолюблюють.
4. Відчуваю задоволення від спілкування з тими вчителями, які…
— веселі, розуміють мене, можуть вислухати й допомогти;
— уміють доступно пояснювати свій предмет;
— добре до мене ставляться, хоч я погано навчаюся;
— поважають мене;
— дуже розумні;
— врівноважені, стримані, знають підхід до дітей, дають відповіді на всі мої запитання;
— дивляться на життя по-молодіжному, розуміють молодь і всі її проблеми.
Отже, дітям подобаються вчителі, з якими приємно спілкуватися, які добре знають свою справу, вміють зацікавити, уважні до кожного учня, не поділяють їх на «успішних » і «неуспішних «, готові допомогти, коли щось не виходить, терпимі до помилок учнів, вірять у те, що в кожному учневі приховано певний потенціал і здібності.
Якщо бажаєте подарувати дітям задоволення, щастя, будьте справедливим до них, чуйними до їхніх прагнень, переживань. Виявляйте повагу до малої людини, уникайте неправди і насильства.
Жоден учитель не має забувати, що він повсякчас навчає і виховує дітей.
«Що значить учитель?» — запитував В. О. Сухомлинський і відповідав: «Це передусім — людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними «.
«НАВЧАТИСЯ ЛЮБИТИ «