Нездатність любити — властивість незрілості душі Саган Ф. Закордонна література

Нездатність любити — властивість незрілості душі
Література XX сторіччя так чи інакше пов’язана із соціумом, різноманітними явищами громадського життя. Навіть міркування про дружбу й любов проходять на тлі соціально-політичних потрясінь і, по суті, невіддільні від міркувань про долі людства в XX столітті

Але от письменниця Франсуаза Саган тему любові й дружби залишає в рамках приватного життя людини. Але знову ж як подивитися на це. Життя паризької богеми, до якого належать багато хто її герої, показує падіння сучасних вдач. І тим самим таке життя обрисовує широке соціальне тло, на якому розвиваються колізії романів Саган.

Свій перший роман Франсуаза Саган написала в 1954 році. Це роман «Здраствуй, смуток». Він був сприйнятий сучасниками як знамення епохи падіння вдач. У художньому світі Саган немає місця міцної й по-справжньому сильної людської прихильності. Зародившись і ледь окрепнув, це почуття неодмінно гине. Йому на зміну приходить почуття смутку й розчарування

Автор — у той час дев’ятнадцятирічна студентка Сорбонни — швидко перетворилася в літературну зірку. Реклама, звичайно, уміло використовувала такий рідкий випадок, як написання добутку високого художнього рівня в настільки юному віці. Але справжнє потрясіння публіка одержала від того, що юна героїня роману Сесиль — дівчина з добропорядної буржуазної родини, що тільки що вийшла із закритого католицького навчального закладу, відверто, анітрошки не бентежачись, повідала про радості фізичної любові. Сесиль вільно говорить про те, як прекрасно бути молодий, здорової, любити життя й насолоджуватися нею в обіймах коханця

Стан щастя досягається чисто імпульсивним, бездумним існуванням. Сесиль просто й щиро радується південному сонцю, теплому морю, прекрасній природі. Вона почуває себе на зразок цикад, сп’янених спекою й місячним світлом, і знає, що, коли скінчиться літо й вони з батьком повернуться в Париж, вона буде як і раніше вести такий же легкий, нічим не обтяжений спосіб життя, націлений тільки на задоволення. Так само легко й просто, ні про що не замислюючись, живе її батько

Таку зовсім безхмарну ідилію порушує поява Ганни Ларсен — подруги покійної матері Сесиль, що приїхала з явною метою женити на собі безпутного й легковажного вдівця, зробити з нього покірного чоловіка, чималого сім’янина. Це цілком могло вдатися, якби не протидія з боку Сесиль, що спритною інтригою зуміла розбудувати намічений шлюб, що, в остаточному підсумку, привело до загибелі Ганни

Конфлікт між Сесиль і Ганною становить ядро, головний зміст роману. Сесиль захищає бездуховне, егоїстичне, по суті, порожнє існування. Вона відстоює чисто функціональний підхід до людей, при якому людина важлива й коштовний не сам по собі, не в силу своїх особистих якостей, а лише як предмет задоволення. Ганна, навпроти, втілює більше високу культуру почуттів, більше розвинений духовний і моральний початок. Якщо для Сесиль і її батька любов — усього лише їх власні приємні відчуття від спілкування з мінливими партнерами, то для Ганни — це постійна ніжність, прихильність, потреба в комусь. Сесиль віддає належне людським якостям Ганни, захоплюється її культурою, її достоїнством, її вмінням володіти собою. Вона б навіть полюбила цю жінку, не виявися та на її шляху кудовольствиям.

Ганна, з погляду Сесиль, сковує й принижує її як особистість, не дає їй вільно й імпульсивно розвиватися, за що й покарано. Почуттєва насолода життям здобуло перемогу над розсудливістю, розважливістю й раціоналізмом. Почуття перемогли розум

Але от шлях вільний, перешкода прибрана, а замість радості Сесиль раптом гостро відчула зовсім незнайоме їй почуття й назвала його «смутком». Вона ясно усвідомила цинізм, аморальність того веселого життя, що вони з батьком ведуть. Мир традиційних моральних цінностей, що відстоювала Ганна, представляється Сесиль і всьому її поколінню утратившим привабливість, безнадійно застарілим. Виходить, немає нічого коштовного, заради чого варто жити, трудитися, горіти й надихатися. Сесиль відчуває це настільки гостро, що їй здається, начебто вона заглянула в прірву, у бездонну порожнечу — і здригнулася від жаху

Роман «Здраствуй, смуток» був сигналом тривоги, викликаним моральним неблагополуччям і торжеством бездуховності в суспільстві. Кожний герой, будучи частиною суспільства й існуючи за його законами, сповідаючи мораль легені, бездумного відношення до любові й дружби, до людських відносин, залишається духовно самотній і пожинає плоди свого легкодумства, свого егоїзму й своєї аморальності

Герой іншого роману Саган — «Небагато сонця в холодній воді» — уперше в житті зіштовхується із самовідданою й щирою любов’ю, що вносить у його життя Натали. Жиль Ланибье, молодий і процвітаючий журналіст, втрачає цю чудову жінку, піддавшись помилковому почуттю захисту власного достоїнства й бажанню бути незалежним

Чудовий психолог, Франсуаза Саган намагається досліджувати природу любові. Вона задає собі питання про її духовну або матеріальну сутність. Письменниця шукає відповіді на питання, що ж таке справжня любов, де її джерела? Що поробити, якщо найчастіше духовна близькість героїв тримається на фізичному потязі й іде разом сним.

Ніхто не зауважує, як той досвід, що накопичується в подібному спілкуванні, обертається для героїв передчасним духовним старінням, втратою віри в мрії своєї юності. По-справжньому любить Ганна в романі «Здраствуй, смуток», Натали — у романі «Небагато сонця в холодній воді». Але інші герої Саган споконвічно не здатні сприйняти й оцінити те, що називають «справжньою любов’ю». Це наслідок незрілості душі

Їм треба буде пройти певний життєвий шлях, тільки тоді вони зможуть наблизитися до розуміння любові

Хотілося б відзначити один мотив, котрий часто зустрічається в добутках Франсуази Саган: мотив піднесеної любові парубка до літньої жінки. Автор як би підкреслює спустошеність молодого покоління, що тягнеться до любові, але знаходить її тільки в більше зрілих людей

В XX трагедія людини, що потеряли зміст свого життя, виявилася однієї з основних художніх моделей літератури. Письменники різних художніх напрямків шукають сенс людського існування саме в поняттях дружби й любові. Але можливість моральної перемоги людини пов’язана з його власним вибором, його індивідуальним рішенням.