Новиков Микола Іванович

Дата народження — 08 серпня — 1744 Дата смерті — 12 серпня — 1818 Росіянин просвітитель, письменник, журналіст, видавець 27 квітня (8 серпня) 1744 — Микола Новиков народився в родовому маєтку Тихвинское-Авдотьино Московської губернії, у дворянській сім’ї 1755-60 — учиться в гімназії при Московському університеті 1762 — надходить на службу в Измайловский полк 1767 — Новиков попадає в число молодих людей, яким доручене ведення протоколів у Покладеній комісії зі складання нового проекту облаштованості Росії; уважаючи це справою високої важливості, імператриця пропонує «до тримання протоколу визначити особливих дворян зі здатностями». Участь у роботах комісії дозволяє Новикову ознайомитися з багатьма важливими питаннями російського життя й з умовами російської діяльності, а також робить його особисто відомим Катерині 1768 — Новиков подає у відставку й вирішує повністю присвятити себе літературній і журналістській роботі 1769 — починає видавати щотижневий сатиричний журнал «Трутень», у якому виступає проти галломании, зловживань владою, проти неправосуддя й хабарництва й т. д.

, вступає в полеміку з журналом Катерини «Усяка Всячина» про зміст сатири 1770 — Новиков змушений припинити видання «Трутня». 1772 — новий сатиричний журнал «Живописець», що проводить ті ж ідеї, що й «Трутень»: у ряді статей, з яких одні належали И. П. Тургенєву, інші приписувалися Радищеву, утримуються виступи проти кріпосного права 1773 — після змушених поступок у гостроті сатири Новиков припиняє видання «Живописця». 1774 — видає журнал «Гаманець», спрямований проти галломании.

Виходить 9 номерів 1772 — «Досвід історичного словника про російських письменників». 1773 — «Древня Російська Идрография» (9 т.; опис московської держави, складене при Феодоре Олексійовичі). 1773-75 — Зі схвалення Катерини II, що відкрила йому доступ до архівів, видає «Древню Російську Вивлиофику» — збірник дрених актів і літописів 1775 — вступає в масонську ложу «Астрея». 1776 — «Оповідач стародавностей Російських, або Збори достопам’ятних записок по Історії й Географії Російської» (матеріали з нього ввійшли потім в 2-е изд. «Вивлиофики»Тоді ж виходять «Історія про безневинне ув’язнення боярина А. С. Матвєєва» і «Скіфська історія з різних іноземних істориків, паче ж з Російських вірних історій і повістей, від Андрія Лизлова старанними працями складена й написана літа 1692», видана, як і «Идрография», з метою «викриття несправедливої думки тих людей, які думали й писали, що до часу Петра Росія не мала ніяких книг, крім церковних». 1777 — Новиков випускає 22 номера » Санкт-Петербурзьких Учених Відомостей». 1777-1780 — виходить щомісячний масонський журнал «Ранкове Світло». Тут друкуються переклади Юнга, Паскаля, з німецьких письменників, моралістів і містиків. «Ранкове Світло» видається Новиковим при сприянні кружка однодумців, у числі яких М. Н. Мурах і И. П. Тургенєв, і із благодійними цілями: весь дохід з видання призначається на пристрій і зміст у Петербурзі народних училищ 1779 — після 1779 р. речення куратора Московського університету Хераскова узяти під оренду університетську друкарню й видання «Московських Відомостей» Новиков переїжджає Вмоскву. 1781 — Новиков видає продовження «Ранкового Світла» за назвою «Московського щомісячного видання». 1782 — журнал «Вечірня Заграва». Крім журналів, Новиков видає безліч книг, більшість із яких не масонського змісту (у їхньому числі праці по вітчизняній історії, твору російських авторів і переклади кращих сучасних західно-європейських письменників, твору по філософії (Вольтер, Локк, Бем, Лессинг, Паскаль), книги по педагогіці, економіці, граматиці й сотні різних навчальних посібників, букварів, самовчителів мови й ін.), займається освітньою діяльністю (готовить учителів, відкриває школи й першу в Москві бібліотеку й т. д. ) і добродійністю 1784 — комісія народних училищ пред’являє Новикову претензію за передрук деяких виданих нею підручників. Незважаючи на те, що це передрук робився за розпорядженням московського головнокомандуючого Чернишова й не для прибутку, а для того, щоб у продажі було досить дешевих навчальних книг; Новикову доводиться виплатити комісії значні гроші Незабаром Новиков видає історію єзуїтів, у якій не занадто лестно про їх озивається. Імператриця, покровительствующая єзуїтам, забороняє видання 1784-1785 — Новиков видає журнал «Спочиваючий Трудолюбец». 1785 — треба веління скласти опис видань Новикова й передати їх на розгляд московського архієпископа Платона, що повинен також випробувати у вірі самого Новикова. Незважаючи на позитивне відкликання Платона, гоніння на Новикова тривають. Йому дозволяється продовжити видавничу діяльність, але частина книг опечатується 1789 — після Великої французької революції й повстання Е. И. Пугачова розмах суспільної діяльності Новикова, що продовжувало «розливати світло утворення у своїй батьківщині» (В. Г. Бєлінський) і що зумів зібрати навколо себе однодумців, викликає ще більш насторожену увагу до нього Катерини II. У Новикова конфіскують друкарню 1792-1796 — Новиков укладений у Шлиссельбургскую міцність 1796 — після входу на волю постійно живе у своєму родовому маєтку 31 липня (12 серпня) 1818 — Новиков умер у Тихвинском-Авдотьино Московської губ Погляду Новикова в цілому відповідали духу європейської Освіти: яскраво виражений антропоцентризм (людина — «ціль всіх речей миру»); раціоналістичний етицизм («освічений розум», що дозволяє індивідові засвоїти «щиру мораль» і, випливаючи по шляху чесноти, досягти, у підсумку, «небесного блаженства»); критика «неуцтва» як «причини всіх оман». У той же час у його світогляді були присутні мотиви, пов’язані з його масонством Живописець1773 4Пустомеля17702Гаманець1774 5Трутень17703Полеміка з Катериною II в 1769 р.1769 6