Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»
Багато великих письменників XIX століття зображували прекрасне місто Петербург. Значне місце він займає і у добутках Ф. М. Достоєвського, але письменник не говорить про чудову архітектуру, про красу міста. Федір Михайлович як би заглядає усередину бідних будинків, де в жахливих умовах живуть герої його роману «Злочин і покарання». У добутку ми бачимо тільки чорні сходи, облиті помиями, двори-колодязі, що нагадують душогубку, місто облуплених стін, нестерпної духоти і смороду, це місце, у якому неможливо бути здоровим, добрим, повним сил. Петербург душить і давить. Письменник ніколи не показує красу Петербурга. Природи майже немає або акцентується її відсутність. Біля природи відбуваються дивні речі: у сні під кущем Раскольникову сниться страшний сон про жорстокість, про загибель безвинної істоти. Особливу увагу приділяє Достоєвський не просто опису убогих кімнат, але також звертає увагу на заходи і символічні кольори.
Він використовує зелені і сірі кольори, але домінує в романі жовтий — символ хвороби, убогості, злиденності. Жовті шпалери і меблі жовтих кольорів у кімнаті старої процентщиці, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта, «схожа на шафу або скриню» комірка Раскольникова, будинки пофарбовані в жовто-сірі кольори. Соня Мармеладова пішла по «жовтому квитку», жінка-самогубець із жовтим обличчям. Ці деталі, а також жовчне місто відбивають безвихідну атмосферу існування головних діючих осіб добутку, є провісниками недобрих подій. Однак у романі ми знаходимо і зелені кольори, кольори «фамільної» мармеладівської хустки. Цю хустку, як хрест, носить Катерина Іванівна, а після її смерті й Софія Мармеладова. Вона персоніфікує і страждання, які випадають на долю її володарок, і їхню спокутну силу. Вмираючи, Катерина Іванівна вимовляє: «Бог сам знає, як я страждала…». Відправляючись за Раскольниковим, що йде визнаватися у злочині, Соня надягає на голову цю хустку. Вона готова прийняти на себе страждання і надолужити цим провину Родіона. В епілозі, у сцені відродження Раскольникова, Соня з’являється усе в цій же хустці, що змарніла після хвороби.
У цей момент зелені кольори символізують страждання і надії головних героїв роману. Достоєвський у своєму добутку показав місто, у якому зароджується капіталізм, коли люди, що не зуміли пройти через соціальний перелом, виявляються на дні життя. Петербург є також і діючою особою роману, співучасником страшного злочину Раскольникова і свідком його каяття.
Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»