Образ «Високого неба»; у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Твір по літературі: Образ Високого неба в романі Л. Н. Толстого Війна й мир

Неправда, що в людини немає душі. Вона є, і це саме добре, прекрасне, велике, що має людина. Пізнати, зрозуміти душу -‘ето дано не всім. Наука про душ, мораль, моральність (а ці поняття нерозривно зв’язані) — найцікавіша й складна. І є два чоловіки, які відкрили її в літературі, зробили для неї те ж саме, що Архімед — для фізики, Евклид — для геометрії. Це Достоєвський і Толстой. Достоєвський був першим. Головною темою його творчості була страждаюча людина, тобто людина, що перебуває в тім стані, коли його душу не захищена, відкрита, коли його індивідуальність знаходить саме повне вираження. Товстої пішов далі. Він показав життя у всьому її різноманітті, і в той же час головною темою його творчості залишалася людина, його душачи

Роман Л. Н. Толстого «Війна й мир» можна назвати «енциклопедією людини й життя». Письменник показав на сторінках книги всі, із чим зіштовхується людина: добро й зло, любов і ненависть, мудрість і дурість, життя й смерть, війну й мир. Але тільки чи в тім велич генія Толстого, що йому вдалося, глибоко осмисливши всі, із чим зустрічався на життєвому шляху, дати розгорнуту картину життя людей з її сумами й радостями? Великий Толстой не був би так великий, якби він не проникнув глибше, у суть речей. Він не тільки зобразив певні явища в житті людини й людства, але й розкрив причини цих явищ, таємні джерела явних рік

«Війна й мир» — добуток філософське. Особливість Толстого як мислителя в тім, що він втілює свої міркування в гранично ясній формі й у той же час змушує читача думати над книгою, як би брати участь в описуваних подіях

Товстої-Філософ вплинув, на Товстого-Психолога й художника. Не випадково одним з основних правил, яких дотримувався письменник під час роботи над своїми добутками, було ні в чому не відступати від життєвої правди — того, що є основою справжнього мистецтва. Толстовські герої — не «герої» у тому розумінні, що ми звичайно вкладаємо в це слово. Їхні образи намальовані гранично правдиво, життєво. Стосовно «Війни й миру» більше, ніж до будь-якого іншого добутку підходять слова: «Життя народу — один з головних героїв роману». І все-таки, як у всякого автора, у Толстого є улюблені герої: Пьер, Андрій Болконский, Наташа Ростова, Марья. У цих образах письменник показав людський ідеал, яким він його собі представляє. Ні, ідеал не в змісті «ходяча чеснота», образ вигаданий і безтілесний. Толстовський ідеал сприймається зовсім інакше: це людина «у плоті й крові», якому не чужо ніщо людське, котрий може помилятися, радуватися й разочаровиваться, що прагне на щастя, — як всі люди. Але, крім цього, у своїх героях Толстої підкреслює найвищу моральність, духовну чистоту, глибину, щирість думок і почуттів, що властиво деяким. І не оригінальність, а мудрість і сміливість Толстого в тім, що для нього ідеал чоловік чини — це некрасивий і незграбний Пьер, особливо такий, якої ми бачимо його в епілозі (саме Пьер, що зумів знайти однодумців, справу, якій присвятив себе, а не Андрій, розумний, сильний, але так і не знайшов свого місця в житті, що залишилося самотнім), а ідеал жінки-матері, жінки — охоронниці сім’ї — неприваблива і замкнута князівна Марья (Наташа добра й чиста, але не позбавлена егоїзму, що далекий Марье). Письменник наділив своїх героїв прекрасною душею, не наділивши їхньою прекрасною зовнішністю, і переконливо показав, що перше незмірно вище другого. Тим самим він кинув виклик всім анатолям і елен, «зірвав з них маски», нехай зовні прекрасні, і всі побачили під ними виродливу душу. Товстої переконує читача в тім, що бездуховність, відсутність ідеалів, віри в добрий і прекрасне — найстрашніший порок, що породжує безліч інших. Моральність, чистота душі, щирі ідеали — от що письменник цінує в людині більше всього

Що ж таке щирі ідеали, чистота душі в розумінні Толстого? Відповідь на це питання він дає через думки Андрія Болконского після поранення. Істинно прекрасно тільки те, що вічно, переконує читача Толстої. А вічно тільки високе небо, що люди не зауважують, про яке забувають. «Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба». Цей багато в чому символічний образ проходить через весь роман і має велике значення для розуміння особистості автора, його поглядів, задумів при написанні книги

Цей образ, видимо, можна сприймати й символічно. Краса душі, моральність головних героїв роману й самого автора — от їхнє високе небо, те, що робить сам роман прекрасних і піднесеним, а його героїв — еталоном духовної досконалості й краси