Олійник Борис Ілліч

Дата народження — 22 жовтня — 1935 Дата смерті — Народився Олійник Борис Ілліч 22 жовтня 1935р. у с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стібку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р. , після закінчення шкільного навчання, вступивши на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г.

Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботові в редакції газети «Молодь України».

Співає й журналіст, часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959). Пережиті в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б’ють у крицю ковалі» (1962). Друга збірка — «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М.

Островського. Б. Олійник пише своєрідні віршовані «портрети» — монологи про сільських трудівників, як-від хворого хлібороба («Про хоробрість»), інваліда з фронту («Дядько Яків»), «співрозмову» зі скромною вчителькою В.

І. Левкович («Формула»), присвячений М. Рильському вірш «Пісня», автобіографічні нотатки «Про собі».

Виходять збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973). Вражає різноманітність поетичної творчості Олійника: задушевно-ліричне слово про матір («Мати»); філософський роздум про непорушність зв’язку людини йз землею («Заземлення»); сокровенне, інтимне («Дума про Аеліту», «Ти чекай…»); лірика, сповнена драматизму та конфліктності: «Балада про вогонь і принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога», ряд віршів з циклу «Коло» та ін.; публіцистичність в «Триптиху пильності» та в такому ж чілійському триптиху «На тривожній струні». Ліризму сповнені циклі «Сковорода й світ», «Досвід», «На лінії тиші», «При гончарному крузі.

Олесеві Гончарові», «Сиве сонце моє. Пам’яті матері». Навпаки, драматичні, гострі поезії — «У рамі прицілу», «Прометей приручень», «Про черги», «Погоня… І постріл…

«. Співає застосовує також умовність, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символічну образність у таких творах, як «Принцип», «Про середину», «Притча про ноги», «Притча про славу», «У поета гроші завелися» та ін. У збірці «Заклинання вогню» (1978) співає вмістив цикл віршів «Від Білої хати до Білого будинку…» Найбільш відомими та значними поемами Б.

Олійника є: — поема «Сиве сонце моє», укладена йз дев’яти віршів, написаних різними розмірами; — «Дорога»; — «Рух»; — «Частка»; — «Урок»; — поема-цикл «У дзеркалі слова»; — поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва. Співає є лауреатом Державної премії СРСР (1975, за книгу «Стою на землі») і Державної премії УРСР ім.

Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»). Свою творчу роботові він завжди поєднував з активною громадською діяльністю.

В 1971 — 1973pp. та з 1976-го долі він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Заради УРСР 10-го й 11-го скликань.

Ліцензія на небезпечні відходи