Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського
Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, — так писав про свою улюблену лору року В. Сосюра. Айстри, жоржини — головні герої його творів про природу. Облітає під вітром жоржина, Знов печаль на небеснім чолі…
А ось про айстри: 1, щастя квіти запізнілі, Сумують айстри у саду..
Осінь приносить смуток… Але вірші поета сповнені оптимізму, любові до життя. І щасливий той, хто «осінь на весну в натхненній пісні обертає».
У віршах М. Рильського осінні настрої дуже часто переплітаються з прощальними мелодіями кохання. Яблука доспіли, яблука червоні Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду.
Якщо осінь у Володимира Сосюри — це пізні осінні квіти, то у Максима Рильського — це пора плодозбору: «яблука доспіли», «вже червоніють помідори», «баштан жовтіє понад яром», «гнеться дерево від плоду». І все це — від сприйняття поетом повноти життя.
Красою сповнена не тільки весна, а й осінь серця:
А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота.
Життєстверджувальні настрої осінньої поезії характерні для обох українських поетів. їхні вірші — щирі, прекрасні. Це вірші відкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своїх відчуттях.
Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського