Основні особливості лірики А. С. Пушкіна

Твір по літературі: Основні особливості лірики А. С. Пушкіна

Слово «лірика» у перекладі з давньогрецької мови означає «музичний», «хвилюючий». На відміну від епосу й драми лірика не зображує події, взаємини людей, їхні вчинки. Тому в ліричних добутках, як правило, відсутні сюжети, тобто послідовно, що розвиваються події. У лірику знаходять втілення особисті переживання, настрої, почуття й думки людини, його відношення до людей, до навколишньої природи й до життя в цілому. От чому лірика не тільки самий суб’єктивний але й самий емоційний рід літератури. Недарма добутку цього роду переважно пишуться віршами, які найбільше повно передають щиросердечний стан людини, найтонші відтінки його переживань

Цінність ліричних віршів полягає в тому, що в них відбиваються характерні, типові переживання, зрозумілі й близькі більшості людей. Наприклад, у таких віршах Пушкіна, як ода «Вільність», «До Чаадаєва», «Село», відбилися думки, почуття й прагнення самого поета і його прогресивно настроєних сучасників. Вірш «Я вас любив…» хвилює й не перестає хвилювати людей тому, що в цій ліричній мініатюрі укладені загальнолюдські духовні цінності

У ліричних віршах чітко вимальовується образ самого поета. Для того щоб не змішувати виникаючий у лірику художній образ поета з автором як приватною людиною, було уведене поняття «ліричний герой».

Загальні ознаки лірики як роду літератури знайшли ярчайшее втілення у віршах Пушкіна. Ліричний мир поета надзвичайно різноманітний і багатогранний. Весь барвистий, строкатий, живий людський мир Пушкін носив у своїй душі. Він зробив його своїм, близьким. У Пушкіні жили й східна людина з його поклонінням Корану («Наслідування Корану»), і антична людина з його прагненням до прекрасної гармонії, і заколотний грек, і вільний циган. Ні, мабуть, жодного значного етапу всесвітньої історії, який би не відбився в лірику Пушкіна. При всім цьому Пушкін залишався європейцем російської національності. У його лірику висока людяність, гуманність харчувалася соками народної моральності, споконвічної волелюбності російського народу

У лірику Пушкіна винятково повно втілені його багате духовне життя, шляхетність і краса його внутрішнього миру. Відкритий всім враженням буття, Пушкін був поетом дійсності, відгукувався на різноманіття життєвих явищ. Будь-яку, саму прозаїчну, повсякденну повсякденність він умів облагородити, виявити красу, що таїться в ній. Він, як ніхто іншої, був наділений винятковим почуттям краси, міри, гармонії. Пушкінський гуманізм невідривний від почуття прекрасного. У цьому складається своєрідність Пушкіна як художника-мислителя

У лірику Пушкіна внутрішні рухи, почуття виражаються насамперед за допомогою пластики (жестів, поз, міміки). В «Анчарі» читаємо: «Але людини людин послав до анчара владним поглядом…» Разом з тим пластика сполучена з виразним звуковим образом і яскравою картинністю, мальовничістю («Отрута каплет крізь його кору, до полудня растопясь від спеці, і застигає ввечеру густий прозрачною смолою…»). Як правило, слово в Пушкіна завжди предметно, емоція виникає на основі цієї предметності. У рядку «У багрець і в золото одягнені ліси…» («Осінь») дані точні фарби осіннього лісу, відбите пишне й урочисте зів’янення природи:

У лірику Пушкіна біографічні факти завжди сполучені з різноманітними явищами російської дійсності, що широко ввійшла в його поезію. Пушкіна осмислив свою долю як частина російської історії й сучасності. Власний духовний ріст усвідомлений їм на тлі неостановимого відновлення життя — вічного, закономірного, мудрого й прекрасного закону. Завдяки цьому лірика Пушкіна повно запам’ятала і його особистий мир, і внутрішній мир його сучасників. Пушкіна став ліричним голосом епохи