Особистість поета зі сторінок «Кобзаря»
В історії світової літератури виділяються ті книги, що ввібрали науку віків і мають для народу величезне значення. До таких книг відноситься й «Кобзар», книга, яка займає в українців перше місце. Долю «Кобзаря» можна вважати дивовижною, бо вірші, що її складають, писались або в мандрах, або в казематах, у роки вигнання.
Більшість віршів була створена поетом далеко від рідної України, проте в будь-якому з них відчуваються образи Дніпра й українських степів. Поет записував свої рядки на випадкових клаптиках паперу, але ці рядки стали справжнім духовним надбанням українського народу. Збірка складалася поступово, упродовж років, й увібрала в себе все найістотніше з життя великого Тараса Шевченка. І впродовж багатьох десятиліть «Кобзар» був настільною книгою кожного українця.
Зі сторінок «Кобзаря» постає особистість поета, уся збірка просякнута поетовим почуттям. Ми відчуваємо Шевченків темперамент, його щиру душу, його думки, мову, особливий тембр голосу. «Кобзар» розкриває могутній інтелект мислителя, який шукає істину і простежує людське життя як у долі сестри-кріпачки, так і в долі цілих народів. Тільки справжнє мистецтво здатне створити диво: у поезіях збірки особистий світ великого Шевченка постав у таких образних виявах, у такій глибині переживань, що український народ упізнав тут свою душу, побачив власну історію та зазирнув у майбутнє. Рядки Тарасових поезій просякнуті гострими соціальними драмами, болем безправства, неволі, відчуттям розпачу, пробудженої людської гідності та силою непокори. «Кобзар» — це палка книга-сповідь:
«Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!»
Вогненна поезія збірки виросла саме з цієї любові, зї справжнього синівського почуття, а живили її дух бунтарства і протесту.
Тарас Шевченко — це гордість нашого народу, його безцінна святиня. Мабуть, важко знайти в Україні родину, в якій не було б творів поета — його безсмертного «Кобзаря». З дитинства в нашу душу входить Шевченкове слово — теплими дитячими віршиками, народними піснями, сповненими сліз і гніву поезіями. Коли перечитуєш поезії Кобзаря, відчуваєш захоплення їх задушевністю, мистецькою досконалістю. Поезія Т. Шевченка вражає природністю і невимушеністю стилю.
Тарасові вірші можна читати і з трибуни міжнародних форумів, і наодинці з найдорожчою людиною. Який би твір Тараса Григоровича ви не читали, жоден з них не залишить вас байдужими — і в цьому особливість і безсмертність поезії Кобзаря. Я люблю його сповнені болю автобіографічні вірші, а надто пісні на слова Шевченка, які народ називає народними.
Особистість поета зі сторінок «Кобзаря»