Особливості композиції роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»
Композиція — це організація художнього твору, співвіднесеність і взаємодія його компонентів, яка забезпечує єдність форми й змісту. Вона залежить від особливостей художнього мислення письменника і жанрових ознак його твору, вона включає в себе єдність усіх образних засобів і принципи їх співвідношення й групування, конфлікт і розстановку персонажів, вставні новели й ліричні відступи. Усі художньо-образні засоби організації матеріалу підпорядковані законам композиції: художня деталь, портрет і пейзаж, інтер’єр, паралелізм сюжетних ліній, контрапункт, парні образи й листування героїв, перехресні характеристики, авторські-описи, літературний монтаж, підтекст…
Роман у романі М. Булгакова — це не механічне чергування розділів. Спалений у пічці твір Майстра відроджується, наче Фенікс з попелу, тому що він пов’язаний із персонажами роману «зовнішнього». Він — не лише обгорілий зошит і пам’ять Маргарити, не лише розповідь на Патріарших і сни «Івана Бездомного з дому божевільних». Із «зовнішнім» романом його єднає образ Алоїзія Могарича, зрадника, якого Майстру змальовувати «нецікаво», тому шо вже був у його творчості Іуда. І є редактор, який питав Майстра, хто йому підказав написати роман на таку тему, — тому редактору, мабуть, були дуже знайомі почуття Пілата. І літератори, які цькували нового колегу, — із тих самих міркувань що й Каіафа.
Воланд правий: змінилися часи, а люди лишилися такі самі: вони легковажні й полюбляють гроші, і хоч їх і зіпсувало квартирне питання, вони милосердні. 1 так само, як у часи Іуди й Пілата, щодня змушені обирати: донести «куди слід» чи ні, ризикнути чи не варто? І чи йти уночі кудись за місто — заради кохання?
Але інтертекстуальні зв’язки єднають не лише «зовнішній» і «внутрішній» романи «Майстра й Маргарити», а їх разом — із «об’єктивною реальністю, даною у відчуттях». Вони включають у твір Булгако-ва й усю культуру людства. Від євангельських текстів до опери «Фа-уст» і написаних попередниками «комічних енциклопедій російського життя» — «Мертвих душ» Гоголя й пригод Остапа Бендера Ільфа й Петрова.
Булгаков працював над романом «Майстер і Маргарита» майже п’ятнадцять років. Ретельно змальовував характерні риси персонажів, добирав деталі — змістовні й виразні, мішав епос із лірикою, а драму з гротеском. Вдосконалював образну систему, відкидав зайве, втілюючи свою відчайдушну надію на те, що рукописи не горять, а люди залишаються людьми — що б із ними не робили. Тому роман і здається простим на перший погляд — це простота досконалості.
У головному творі усього життя Булгаков поставив діагноз радянській Росії і призначив лікування: культура й милосердя.
Особливості композиції роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»