ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИБОРУ

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИБОРУ. Наше майбутнє пов’язане насамперед з особистісним і професійним визначенням. Найчастіше ці види самовизначення є нерозривними.

Ситуація вибору професії для багатьох людей є досить складною. Адже стільки можливостей, стільки варіантів пропонує життя! І потрібно зрозуміти, яка можливість — най-най. Потрібно розібратися, яка професія твоя, і саме твоя. Щоб не зробити помилку при цьому виборі, необхідно передусім розібратися зі своїми власними прагненнями, потягами, бажаннями — всім тим, що зазвичай позначається словом «мотив». Для людини, яка не знає, до якої пристані плисти, жоден вітер не буде попутним.

Сенека Здавалося б, тут немає нічого важкого. Якщо мені подобається фізика, але важко дається російська мова, то, напевно, у мене є схильність до точних наук, а не до гуманітарних. Тому і вибирати треба професію, пов’язану з точними науками. Але простота обгрунтування вибору тут оманлива. Адже справа може бути не в самому предметі, а, скажімо, у вчителі.

Фізику мені викладав яскравий, талановитий і захоплений педагог, а уроки російської мови були нудними, нецікавими. А крім того, більшість однокласників цікавилися фізикою і легковажно ставилися до уроків російської, що на мене теж вплинуло. Іншими словами, особливості моєї мотивації можуть бути пов’язані з самою ситуацією. Коли люди аналізують мотиви своїх вчинків, вони, як правило, пояснюють їх або впливом зовнішніх обставин, або своїми особистими особливостями.

Відповідно в першому випадку можна говорити про переважання зовнішньої мотивації, а в другому — внутрішньої. Наприклад, людина переходить працювати у велику приватну компанію тільки із-за високої зарплати. Проте якщо раптом справи компанії стануть не настільки блискучими, щоб власник міг платити співробітникам карколомні зарплати, то і ентузіазм працівника швидко піде на спад. У цьому випадку можна говорити про зовнішню мотивацію.

У той же час інша людина , з самого початку працює на посаді з маленьким окладом, мабуть, вважає, що його професія, справа, якою він зайнятий, надзвичайно важливі й шляхетні. І ця внутрішня мотивація підтримує його активність. Які шкільні предмети вам особливо подобаються? Чи є вчителі, які ведуть ці предмети, найулюбленішими? Чи бувають ситуації, коли вчитель дуже подобається, а предмет — ні?

А навпаки? ОРІЄНТАЦІЯ НА УСПІХ. Ще один важливий момент, пов’язаний з особливостями вибору професії, визначається поділом людей на два типи — орієнтованих на досягнення успіху і націлених на уникнення невдачі. Це дуже переконливо показано в дослідженнях знаменитого психолога Девіда Макклелланда. Люди з високою мотивацією досягнення прагнуть до досконалості у всьому, що вони роблять.

Вони вважають, що краще покладатися на власні сили і вибирають такі завдання, які вимагають чималих зусиль. Вони мріють про яскраву і запаморочливу кар’єру. Вони хочуть бути успішними, і для них важливо, щоб були присутні очевидні атрибути успіху: дорогий автомобіль, окремий кабінет і особиста секретарка, офіс у престижному районі і т. п. Цікаво, що люди з високою мотивацією досягнення хочуть відчувати особисту відповідальність за успіх, і найкраще, якщо цей успіх досягається в умовах змагання. Їх не дуже приваблюють ситуації, де перемога дістається за рахунок везіння і не є особистою заслугою.

Тому вони швидше будуть грати в шахи, ніж у лотерею. Мотивація досягнень може бути видом мотивації компетентності — бажання виконувати завдання добре. Причини високої мотивації компетентності — по-перше, те, що людині цікаво удосконалювати свою майстерність і відповідати на виклики навколишнього середовища, а по-друге, те, що людина знає: успіх може суттєво підняти її суспільний імідж і поліпшити образ Я. Інакше кажучи, у першому випадку мова йде про внутрішню мотивації, а в другому — до досягнень людину спонукає зовнішнє бажання постати перед іншими компетентним. Люди, що мають високий бал по цьому другому — зовнішньому — типу мотивації компетентності, особливо охоче демонструють атрибути компетентності, підкреслюючи у своєму робочому одязі професійну приналежність, наприклад надягають офіцерський мундир або особливі відзнаки. Краща людина та, яка більше всіх намагається вдосконалюватися; найщасливішим є той, хто сильніше всього відчуває, що він дійсно вдосконалюється.

Сократ Макклелланд вважає, що мотивація досягнення починає формуватися ще в дитинстві, проте інші психологи вважають, що це відбувається пізніше — у підлітковому віці. Але як би там не було, на формування мотивації досягнення впливають установки батьків. Якщо вони мають високу мотивацію досягнення, то надають дитині велику самостійність, вчать покладатися на власні сили. Це призводить до розвитку в дітях впевненості в собі і вміння радіти своїм досягненням. По-іншому складаються взаємини в сім’ях, в яких батьки мають низький рівень мотивації досягнень.

Батьки в таких сім’ях сильно опікують і контролюють дітей, стежать за кожним їхнім кроком, обмежують у можливості діяти самостійно. В результаті у дітей формується слабка потреба в досягненнях. Крім очевидних переваг високої мотивації досягнень , вона часом обертається своїми патологічними сторонами. Можна сказати, вона просто зашкалює!

У листопаді 1991 року в США відбулася справжня трагедія. Студент-фізик Ганг Лу влаштував криваве побоїще в університеті штату Айова. Він розстріляв протягом десяти хвилин декана фізичного факультету, його заступника, секретаря, двох професорів і студента, обійшовшого його у змаганні за престижну академічну нагороду, а потім наклав на себе руки. У цій нагороді, що не дісталася майбутньому вбивці, і була, мабуть, одна з причин розігравшоїся драми.

На щастя, це не завжди призводить до настільки трагічних наслідків, як у наведеній історії. Зазвичай люди з надмірно високою мотивацією досягнень стають трудоголіками: вони не тільки працюють допустимі вісім годин, але і витрачають весь свій вільний час, вихідні та святкові дні на заняття, пов’язані з їх професійною діяльністю. Їм доставляє колосальне задоволення саме робота, а бездіяльність, відпочинок, різні хобі та інтереси інших людей викликають у них дискомфорт і нерозуміння. Канадська письменниця Джойс Керол Оутс в одному своєму інтерв’ю зізналася: «Я не відчуваю, що багато працюю або «працюю» взагалі…

Написання книг та викладання завжди приносили мені таку велику радість і задоволення, що я не вважаю це роботою у звичайному сенсі слова».Психолог Вірджинія Ніколс Квінн розповідає майже анекдотичну історію. Двоє колег однієї з найпрестижніших юридичних фірм в Манхеттені посперечалися, хто з них може пропрацювати більше годин поспіль. Один працював цілодобово, набрав 24 оплачуваних години і був упевнений у своїй перемозі. Проте його суперник, який цього дня літав до Каліфорнії і працював у літаку, завдяки різниці між часовими поясами набрав 27 годин. Спрямованість сучасного західного суспільства на досягнення особистого успіху часто набуває потворних форм, особливо коли головним його символом стає тільки солідний банківський рахунок, а для досягнення мети використовуються будь-які засоби.

В українській культурі мотивація досягнення такого роду ніколи не була — і досі ще не стала — основоположною. Кожен з нас має право робити свій вибір і спиратися на власні мотиви — важливо лише, щоб вони були. Слід тільки ще пам’ятати і про те, що уникнення невдачі — також не найкраща тактика поведінки. Прагнення багато і ефективно працювати — це добре чи погано?

Чи можна вважати необхідним і виправданим бажання домагатися найкращих результатів абсолютно в усьому, за що берешся?