Підбірка віршів до 8 березня

Перше слово І. Січовик Коло, риску, закорлючку На папері пише ручка. Все з’єдналось загадково І з явилось перше слово. Здогадайтесь, яке саме? Наймиліше в світі — Мама. Мама В. Гринько Ще в колисці немовля Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово Так звучить у рідній мові: Мати, Матінка, Матуся, Мама, Мамонька, Мамуся! Називаю тебе я, Рідна ненечко моя! Гарне слово К. Перелісна Мама! Мама — гарне слово!

Тільки скажеш — все готово! — Мамо, кашки! — кашка є. — Мамо, чаю! — вже наллє. — Мамо, спати! — вже роздітий, І у ліжку, і укритий. — мамо, ніжку зав’яжи! — Мамо, казку розкажи! Мама! Мама! Гарне слово.

Тільки скажеш — все готово! Тільки мама В. Лучук — Я на ковзанку піду! — А коли ж до хати? Тільки мама може так Лагідно спитати.

На ходу сніданок з їм. — Так не слід робити.- Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок. — Час вставати, синку! Тільки мама збудить так Лагідно дитинку. Світанковий сон А. Бортник Наснилось, що я сонечко, Ясне вогонь — вогонечко, Встаю з-за небокраю Над горами, над нивами, Усіх роблю щасливими, Всіх грію — зігріваю. Та чую голос лагідний Такий солодко ягідний У сутінках кімнати.

То мама каже: «Донечко, Раз ти у мене сонечко, То вже пора вставати.» Де живе літо. А. Костецький У павука хатинка — Тоненька павутинка. У коника веселого Між травами оселя. У ластівки швидкої Під нашим підвіконням. А тепле ніжне літо Волошками повите, Посріблене дощами Живе в очах у мами.

Сонечкова мама А. Костецький Вмиває кішка кошенят, Вмиває кізка козенят. Мене водою з милом Щоранку мама миє. І чистим сонечко встає Щодня з-за небокраю… І в нього, мабуть, мама є, Бо хто ж його вмиває? Мама І. Гнатюк Я прокидаюсь рано,- Тихенько лежу, не встаю. Тільки спросоння погляну, Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташинка. Здосвітку віч не зімкне. Ходить по хаті навшпиньки, Щоб не збудити мене. Мати — то сонечко рідне, Тепле, ласкаве, земне. Слово її заповітне Гріє й тривожить мене.

Моїй мамі М. Познанська Мамо люба, добра, мила… Як іще назвать тебе? Це ж для мене ти пошила З шовку плаття голубе. Ти мені читаєш книжку, Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати — ходиш нишком, Все боїшся розбудить. Захворію хоч злегенька — Цілу ніч не будеш спать. То ж дозволь, тебе рідненька, За усе поцілувати. Весна і мама І. Жиленко Якось я спитала у Весни: — Ти чому приходиш, поясни? І весна сказала прямо: — Поспішаю я на свято Мами!

Поспішають квіти проростати, Поспішають журавлі вертати, Поспішає сонечко теплішать, Поспішають діти розумнішать. В Африці далекій пам ятаю, Говорив мені Премудрий Слон, Що якби на світі мам не стало, То й весни на світі не було! Ще сказав: «Ви помічали, може — Кожна мама із весною схожа». І відкрив мені він таємницю, Що весна із Мамою сестриці…

Мамине свято І. Кульська Мамине свято Я зустрічаю. Я для матусі Віршика знаю. Я подарунок Матусі роблю.

Я свою маму Дуже люблю. Найкращий дарунок Т. Коломієць На мамине свято, На мамине свято Хороших дарунків Для мами багато. Найкращий від тата — Шовкова кофтина.

Од старшого брата — Барвиста хустина. Од діда — картина, Велика у рамі. Та мій, мій найбільше Сподобався мамі.

Погляньте, який: На вікні, на осонні Альпійські фіалки Цвітуть у вазоні. На мамине свято На мамине свято Я в гості весну Запросив у кімнату. Мамине свято Н. Забіла Восьме березня настало — Славне свято всіх жінок, І сьогодні ми позвали Наших мам у дитсадок. Кожній мамі подарунки Готували малюки, Малювали їм малюнки Вишивали килимки.

Ще й прикрашений квітками Написали їм плакат: «Хай живуть хороші мами Всіх дівчаток і хлоп ят!» Сама в хаті А. М’ястківський Кошенятко чеше вуса Лапками двома. На базар пішла матуся В хаті я сама. Вмиюсь чисто, вмиюсь біло І тоді візьмусь за діло.

Підмету гарненько в хаті, Молока дам кошеняті, Своє ліжко застелю, Квіти в горшиках поллю. Заплету я кіски русі І чекатиму матусі. Хай матуся відпочине І. Січовик Як прийду я з дитсадочку, Нагодую вдома квочку, Підмету у хаті, в сінях Принесу теляті сіна. Хай матуся відпочине, Щоб не поралась сама. Бо який же я мужчина, Якщо помочі нема?

Біля кого найтепліше М. Людкевич — Біля сонця, — шепоче поле І стернею небо коле, Гріє лапки журавлів, Вигляда сімох вітрів. — Біля варти, — каже тато,- Коли хочеться співати, Пізнавати сни земні На пташиному крилі. Біля печі, — каже дід, — Ні печалі, ані бід, Хоч мороз, як лютий звір, Що прибіг з Карпатських гір. — У перині, — дума киця, — І вуркочеться, і спиться. І калачиком пухнастим Засинає біля Насті. — Біля мами, — кажуть діти, — Завше радісно, як літом. Навіть вмитися сльозами Теж найкраще біля мами. Рукавички А. Костецький Узимку, в морози, хуртечі й завії Тебе і мене рукавички зігріють. А теплі від чого вони і чому?

Скажу вам по щирості: теплі тому, Що наші ласкаві бабусі і мами Вплітають тепло своїх рук між нитками. Бабусі А. Костецький Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся. Теплим подихом зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов зимові візерунки На замерзлій з ночі шибі. Бабусині казки В. Зінченко У бабусі руки вмілі, А казки чудові, милі.

Миготять в повітрі спиці, За клубочком скаче киця. А нитки все в’ються, в’ються, А казки рікою ллються… Ляжу в ліжко, та не спиться — Нову казку в’яжуть спиці. Якщо говорити між нами…

М. Пономаренко Якщо говорити між нами, То все починається з мами. І казочка перша у світі, І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки І сяюче диво — ялинка. Від мами — і літери, Й слово, І зроблена разом обнова…. Якщо говорити між нами, То все починається з мами.

Вишиванка В. Крищенко Мама вишила мені Квітами сорочку. Квіти гарні, весняні: — На, вдягай, синочку! В нитці — сонце золоте, Пелюстки багряні, Ласка мамина цвіте В тому вишиванні. Вишиваночку візьму, Швидко одягнуся, Підійду і обніму Я свою матусю. Матусині очі О. Мамчич На мене звернені очі: Великі, карі, жіночі.

В своїй любові бездонні. Магічні, як у Мадонни. Добром налиті до краю. Я з них наснагу черпаю.

За них я Богу молюся — Кохані очі матусі. Вишиванка М. Сингаївський Ми своїми вправними руками Вишивали рушничок для мами, Щоб на свято маму привітати, Нашу радість їй подарувати. Є на ньому півники святкові, Є на ньому квіти малинові, Щоб на свято маму привітати, Нашу радість їй подарувати. Синя нитка — птиці прилітають.

А червона — квіти зацвітають, Щоб на свято маму привітати, Нашу радість їй подарувати. Листя вишиваємо ласкаве, Щоб на свято маму привітати, Нашу радість їй подарувати. Дуже люблю Катерина Перелісна Матусю, дай ручки твої поцілую, За шийку тебе обійму, І щічки погладжу. Ти знаєшь, матусю, Як дуже тебе я люблю! І ти мене любиш, хоч я неслухняна, Частенько і шкоду роблю.

Та ти все пробачиш, Мене поцілуєшь, І я тебе дуже люблю! Наші мами С. Олійник Пам»ятаймо, милі діти, Пам»ятаймо завжди з вами, Що для нас в усьому світі, Найдорожчі — наші мами! Нам маленьким і дорослим — Все дають вони з любовью: Ніжне серце, світлий розум, Сили нашому здоровью. Як ставали ми на ноги, Перший крок наш був — до мами! Радість маєм чи тривогу — Серце мами завжди з нами.

Де сини її та дочки — Завжди там вона думками. Пишем в класі ми на дошці Наше перше слово — мама! Найдорожчі мамі діти, Дітям мама їх — так само.

Треба вчитись і робити Так, щоб радувати маму! А як вивчитесь з літами, Вдячні мамі за турботу, І поїдете від мами В інший край десь на роботу — Хай усі запам»ятають: І листи, і телеграми Шліть туди, де їх чекають, Виглядають ваші мами! Наша мати Ярослава Путена Наша мати, Як голубка сива Любові крильцями Усіх нас прикрила.

Мати наша, Як сонечко ясне — Цілий день нам світить і вночі не гасне. Мати наша, Як ангел з неба — Вдень і вночі знає чого дітям треба. Чи є в світі що дорожче? Чи є в світі що світліше, Як мамині очі, Що все зорять за дітками Вдень і серед ночі? Чи є в світі що миліше, Як мамині руки, Що працюють для дитини Щиро без примуси?

Чи є в світі що щиріше, Як серденько мами, Яке б»ється для дитини, Днями і ночами, Чи є в світі що дорожче, Як мама кохана, Що трудиться для дитини До ночі від ранку? Мама! Найдорожче слово в світі. Мама! Найдорожче слово в світі.

Де б не був ти, щоб ти не робив, Назавжди вона твій шлях освітить Ніжним серцем, відданим тобі. Мамине свято Чому так багато Довкола тепла? Це мамине свято Весна принесла. Ідуть телеграми, Вітають зі святом, Бо друзів у мами Багато-багато. Побажання Я не знаю, мама мила, Що тобі і побажати… Перш усього — щастя, сили, І здоров»я всім у хаті.

Щоб жили ми всі у згоді, Як ти завжди нас учила. Щоб твоя усмішка гарна Нас, як сонечко, всіх гріла. День матері О. Гаєцька Мамо найдорожча, Мамочко єдина, Щирі побажання — Від доні, від сина.

Квіточок пахучих Принесли багато В цей травневий ранок, У велике свято! Мамині руки В. Грінчак Мамині руки — щедрі, робочі — Втоми не знають з ранку до ночі. Вранці, коли ще усі спочивають, Сонце, напевно, вони піднімають.

Мамині руки — ніжні і мілі — Воду ранкову з криниці носили. Діти плескались, діти вмивались, Сонцю і матері щиро всміхались. Матінці І. Савицька Матінко моя єдина! Ти ждя мене цілий світ! І хоч я мала дитина, Хоч мені лиш кілька літ, Та тебе, матусю мила, Я кохаю над життя І бажаю: будь щаслива, Наче квітка весняна! Ангел на Землі Р. Завадович Матусю наша, ми це знаєм: Багато ангелів є в Божім раю, Та на землі лише один між нами: Це наша мама!

За вас ми молимося Богу, За вас благаєм Пресвятого, Щоб вам здоров»я, силу дав, Щоб щастя-радість вам послав, Теплим диханням Щоб обминало лихо і пригоди злі. Матуся наша — ангел на землі! Два сонечка Богдан Данилович Ще сонце не встало, Ще тільки сіріє — Мене від світанку Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні Від ранку до ночі — Це дивляться тепло Бабусині очі. Вже сонце схилилось, Пташки сплять у гаї, Засну — наді мною ж Два сонечка сяють. Два сонечка ясні Від ранку до ночі — Два сонечка красні, Бабусині очі.

Бабусині руки Лев Квітко Я з бабусею своєю Дружу давно-давно. І ми,- скажу вам, — з нею В усьому заодно. Така моя бабуся — Найкраща у житті. А руки ж у бабусі — Ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють, Скрізь роблять чудеса: То місять щось, то миють, Подивишся — краса! Так товсто мажуть пінку. Так щедро сиплять мак. Працюють без спочинку, А пестять ніжно так. І в хаті, і на дворі Пороблять все як слід.

То чистять щось в коморі, То варять нам обід. Як смеркне — тіні дивні Сплітають на стіні: Казки такі чарівні Розказують мені. А там нічник засвітять, Онучка щоб міцніш спала. Мабуть, немає в світі Таких хороших рук!

Бабуся З ранку і до ночі Трудиться бабуся. В неї я охоче Працювати вчуся. Годі їй старенькій Мити, підмітати, — Я сама скоренько Приберу кімнати.