(Пісня про Данила Не Сподіваючись)

Ой з-за гори високої Веснянка Ой з-за гори високої, З-Під чорного гаю, Ой крикнули козаченьки: «Утікай, Не Сподіваюся!» «Не бійтеся, не бійтеся, Пані отамани, — Поставивши я стороженьку Усіма шляхами Як я томлю, козак Нечай, Звідси утікати, Славу мою козацькую Марно потеряти?» «А я тобі, мій Не Сподіваюся, Не убезпечаю: Тримай собі коня в сідлі Для свого звичаю!» «Ой є в міні Шпак, Шпак — Отто добрий хлопець, Ой, тої мені дає знаті, Коли утікати». «А я тобі, мій Не Сподіваюся, Не убезпечаю: Тримай собі шабелечку Та під опанчею! Коли прийдуть тобі ляхи, НеСподіваюся, рубати, Щоби сь ся мав, мій Не Сподіваюся, Чим обороняти».

«Сідлай, хлопче, сідлай, малий, Коня вороного Та побіжи в чисте поле, Чи йде ляхів багато». Вертається малий хлопець Аж із Попонного: «Їде ляшків сорок тисяч, Тільки без одного». А молодий козак Нечай Та теє не дбає Та з кумою з Хмельницькою Мед-Вино кружляє. Бо поставивши козак Нечай Три сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки Щуку-Рибу з’їсти. Ой погляне козак Нечай За тихії води — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди. Подивуватися козак Нечай У горішню кватирку, — А вже ляхів, вражих синів, Повнісінько вринку. «Їй я, козак молоденький, Ляхів не боюся, Томлю ж бо я козаченьків Та й оборонюся».

Ой як крикне козак Нечай На хлопця малого: «Сідлай, хлопче, сідлай, малий, Коня вороного! Сідлай мені вороного, Собі буланого, — Геть виріжем вражих ляхів, Геть, що до одного!» Ой не встиг козак Нечай На коника врятувати, Враз ляхами, як снопами, По двох виряджай класти.

Ой кинувся козак Нечай Від будинку до будинку Та зложив же ляхів тисяч З коней, як солому Повернувся козак Нечай На лівеє плечі, А вже з ляшків, вражих синів, Дах ріками тече. Повернувся козак Нечай На праву руку, Не вискочить Нечаїв кінь Із лядського трупу Ой удався козак Нечай До коня словами: «Не доступай, кінь козацький, До землі ногами!» Ой як стисне козак Нечай Коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями. Пошпотався під Нечаєм Коник на купинку; Зловив ляшок, скурвий синок, Його за чупринку. Ой вдарився козак Нечай По підлогах рукою: «Ой прийдеться розлучитись З дітьми й жоною!» «А де ж твої, Нечаєньку, Воронії коні?» «У гетьмана в польного Стояти на припоні».

«А де ж твої, Нечаєньку, Кованії вози? » «Під містечком Берестечком Заточені в лози».

«А де ж твої, Нечаєньку, Дітоньки та жона?» «Ой у містечку Берестечку Сидять собі будинку А которий козаченько Буде з вас у місті, Поклоніться моїй жінці, Нещасній невісті. Нехай вона назбирає Срібла-Злота досить, Нехай міні викупляє Та й останку просити!

» Не хотіли вражі ляхи Срібла-Злата брати, А веліли Нечаенька У дрібний мак зсікати. «Гей, молоді козаченьки, Котрий буде в місті, Поклоніться матусеньці, Нещасній невісті.

Нехай вона, нехай плачі, А вже не виплаче, — Ой над сином над Нечаєм Чорний ворог кряче». За годину, за годинку, За малу хвилинку Качається Нечаєва Голівка на ринку Ой не дбали вражі ляхи На козацьку вроду, Рвали тіло по кавалку, Пускали на воду Сертифікація москва Сертифікація москва Печатки й штампи Печатки й штампи Оренда складу в Москві Москва й область Оренда складу в Москві Москва й область