Поетична скарбничка
Спогади дитинства
Якщо прокинусь раптом в Азії,
Або побачу Ніл чи Оклахому,
Не витримаю я подібної оказії.
Одразу побіжу додому.
Не тому, що там погано живеться;
Ми ж цінуємо все екзотичне,
Але серце на шмаття порветься,
Як забуду життя своє звичне.
Я побіжу босоніж через гори,
Балками, долинами, ярами.
Здолаю відстань, митницю, затвори,
І повернусь у рідний край, до мами.
Бо це той край, де я сказала перше слово,
Метелик вперше сів мені на руку,
Там, де співала мати колискову,
Де я малою бігала по бруку.
Тут тато вперше вів мене до школи.
Тут я мабуть уперше закохалась,
Таке не забувається ніколи,
Від Батьківщини я своєї не зрікаюсь.
Мій рідний край — ясне шахтарське місто,
З кургану в школі мчалась на санчатах,
Тут зелено, привітно, тихо, чисто,
Тут спогади і сни, тут Мама й тато.
9 травня стріла тут бабуся,
Веселкою цвіла життя дорога
Доземно Батьківщині уклонюся
І припаду вустами до порогу.
Тут вперше волю здобула держава,
З Богданом козаки ішли до бою,
Тепер збагачуємо для країни сплави,
Йдемо вперед з надією й любов’ю.
Цвіте наш край, як немовля у лоні,
Пташки пісні співають незабутні,
Шахтарські чорні і скороблені долоні
Принесли в місто радісне майбутнє.
І хоч немає Ейфелевої Вежі,
Кремля, Біг Бена, Статуї Свободи.
Але палають в серці всі пожежі,
Як бачу знак в дорозі «Жовті Води».
Хоч стомлена, з кривавими ногами,
Як пташеня приб’юся до гніздечка…
Прийду додому. Повернусь до мами
У рідне дороге моє містечко
Поетична скарбничка