Постать Данили Заболотного
Двадцятишестирічний лікар-мікробіолог, майбутня зірка світової медичної науки і майбутній президент Всеукраїнської академії наук, Данило Заболотний провів на собі перший експеримент: прийнявши щойно винайдену холерну вакцину, заразив себе холерним вібріоном. Ще двічі експериментував на власному організмі, випробовуючи сироватку при дослідженні чуми та дифтерії. Так Данило вступив у затяту війну з найстрашнішими хворобами людства, що тисячоліттями викошували цілі міста.
Цій боротьбі він присвятив сорок п’ять років свого життя, і саме його дослідження відіграли ключову роль у ліквідації епідемій цих хвороб. Завдяки йому припинилася холера на Поділлі. Данило Заболотний сам у кількох експедиціях вивчав та гасив епідемії чуми й холери в Індії, Саудівській Аравії, Монголії, Китаї, Забайкаллі, Ірані, Месопотамії, у киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії. Побувавши в багатьох країнах світу, Данило Кирилович завжди поспішав до Києва і в рідне село Чоботарку на Вінниччині, яке вважав найкращим у світі. Усе життя беріг батьківську сільську хату, вкриту соломою, доглядав сад, садив дерева, привезені з експедицій.
Заболотний дуже любив дітей і мав більше десяти усиновлених. Його учні кажуть, що зароблені гроші медик відсилав своїм вихованцям й односельчанам на ліки, допомагав колегам, а сам жив скромно. Данило Кирилович Заболотний був високоосвіченою людиною, любив книги, живопис, театр, писав вірші українською мовою, а поезії Шевченка читав напам’ять сторінками.
Уважний до української мови, Заболотний знав і чужі мови: латинську, німецьку, французьку, англійську. Головуючи на міжнародних конференціях, Данило Кирилович міг легко перекладати промови трьома мовами одразу.
Постать Данили Заболотного